Мене завжди вражав процес розвитку ембріонів людей та решти високорозвинених тварин. Як з купки клітин просто шляхом поділу і росту утворюється цілий складний організм. Як утворюються органи травлення і легені. Серце, кістки, очі. Особливо очі. Надскладний мозок і нервова система. І що цим всім керують малесенькі гени, закриті всередині клітини. Усім. Дають команду де має вирости рука, а де волосся. В котрий бік мають згинатись суглоби. Якої довжини мають бути ноги.
Цілий оркестр генів, віртуозно зіграний у нашому тілі під час розвитку створює організм. Практично ідеальна і точна система, яка майже ніколи не збоїть за нормальних умов функціонування.
Але найдивнішим для мене, хоч і не найскладнішим, є зуби. Бо якщо наше тіло і всі органи — це живі клітини і органіка, то зуби, принаймні їх поверхня, створена з неживих матеріалів. Емаль наших зубів створена з мінералів, практично каміння! Яку організм дістає, вочевидь зі всього тіла по нанокрупинці і постачає у напрямку щелеп. Більше того, гени точно знають де має бути кутовий зуб, а де ікло і ніколи не переставить їх місцями. Наше минуле і спосіб харчування «відкусувати і жувати» записав у генах точну форму і конструкцію наших зубів.
Дивовижні речі.
Особисто я скептично, але поблажливо ставлюсь до вишиванок, тих узорів, хрестиків та безлічі інших символів. І особливо скептично до фрази «вишиванка — генетичний код нації». Але, схоже, що кодування тих всіх символів якось таки впливає на формування нас як етносу.
Себто відбувся подвійний перенос — спочатку десятки тисяч умілих рук перенесли на полотно безліччю стіжків наше минуле як народу, його самовідчуття, міфологію, лірику і навіть мелодику. А тепер одягнута вишиванка із узорів переносить носія назад, у це все вишите на ній. При чому, у китайській репліці машинної вишивки почуваєшся навіть приблизно не так, як у вишивці ручній, а особливо майстерній, а особливо столітній.
Але найбільше з усієї нашої вишитої історії мені подобається те, що наші гени нарешті відшукали серед купи вишитих символів і узорів спосіб відрощувати українському народові не тільки серце, а й зуби!
Володимир Гевко
