Культура

Як підполковник КДБ вірш цитував…

12-13 січня 1972 року в Києві були заарештовані поет Василь Стус, літературний критик Іван Світличний, філософ Євген Сверстюк, математик i публіцист Леонід Плющ, багатолітній в’язень сталінських таборів Данило Шумук, лікар Микола Плахотнюк, інженер-економіст Зіновій Антонюк, реставратор Олесь Сергієнко, поет Іван Коваленко… У Львові — публіцист i літературний критик В’ячеслав Чорновіл, журналіст Михайло Осадчий, релігійний діяч Іван Гель, митець-килимар Стефанія Шабатура і поетеса Ірина Стасів-Калинець…

Загалом у Києві, Львові, Харкові, Бориславі, Івано-Франківську, Кременчуку, Скадовську та на території Словаччини було заарештовано близько 100 чоловік, серед яких — лікар Семен Глузман, бібліотекар Надія Світлична, священик Василь Романюк (згодом патріарх УПЦ КП Володимир)…

Це був великий покіс української інтелігенції, щоб упокорити наш народ під Москву. Але сам факт таких арештів свідчив про широкий фронт боротьби і протии самих комуністів та кривавої імперської Москви.

Зауважте, з-поміж арештантів були не тільки галичани. Скажімо, Іван Коваленко — поет-шістдесятник, дисидент, який довший час мешкав у Чернігові на Лісковиці. Сподіваюсь від Владислава Савенка

Іван Коваленко

дочекаємося колись спогадів про нього, бо вони не раз зустрічалися. А мене про Івана Коваленка випитував у 1989 році підполковник КДБ Герасименко: чи я був із ним знайомим? Кагебіст проводив узгодження моєї статті для «Комсомольського гарту» про Левка Лук’яненка — першої статті про нього у легальній пресі.

Так ось той Герасименко став мені цитувати вірш Івана Коваленка, суть якого була в тому, що в України все відібрали, а залишили лише гопака. І це йшло референом: «Залишили гопака».

Спостерігаючи з яким смаком підполковник КДБ читав цього вірша, я ще тоді мимоволі подумав: «Еге, голубе, то, певно ж, і в тобі не все українське винищено, щось та й залишилося…»

Вірш Івана Коваленка, який цитував мені кадебіст, називається «Гопак»:

… Божі храми скрізь розбиті,
Мова гине і зника –
Все понищили, неситі,
Залишили – гопака.

Гори трупів у Сибіру,
Море крові, сліз ріка –
Мало всього було звіру,
Та лишив він гопака…

… Рідна мати у могилі,
В головах росте будяк,
Зверху діти очманілі
Дотанцьовують гопак…

Василь Чепурний

1 Коментар

  1. Анатолій Пінчук

    ЧИТАЮЧИ ВІРШ ІВАНА СЕРГІЄНКА
    «… Рідна мати у могилі,
    В головах росте будяк,
    Зверху діти очманілі
    Дотанцьовують гопак…»
    Та то в 1972 році «діти очманілі» дотанцьовували гопак…
    А зараз вони вже витанцьовують «сємь сорок»!
    Ось і свіжий «відосік» на цю тему:
    https://www.youtube.com/watch?v=d7nbVvR3g_w

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.