Було мені колись шість років, жив я в бетонній чотириповерхівці – спереду гойдалки, позаду болото. У ті часи любив я чогось такого цікавого попоїсти – я й зараз не проти, хоч і стараюся себе стримувати, не накидаюся на харчі, коли хтось дивиться. А тоді було модно виносити з дому щось таке вигадливе – бутерброд із ковбасою, млинець із повидлом, а інколи й вареника якого з картоплею, щоб олія по пальцях стікала – і хвастати в пісочниці: так непоквапливо їсти, копирсаючи черевиком камінці, підкидаючи знічев’я трісочки, демонструючи всім, хто тут зараз на вершині харчової піраміди. Щоб усім зразу ставало ніяково. Щоб усі починали крадькома ковтати слину й позирати на свої вікна.
Daily Archives: 12 Січня, 2022
Про користь прогулянок
Як підполковник КДБ вірш цитував…
12-13 січня 1972 року в Києві були заарештовані поет Василь Стус, літературний критик Іван Світличний, філософ Євген Сверстюк, математик i публіцист Леонід Плющ, багатолітній в’язень сталінських таборів Данило Шумук, лікар Микола Плахотнюк, інженер-економіст Зіновій Антонюк, реставратор Олесь Сергієнко, поет Іван Коваленко… У Львові — публіцист i літературний критик В’ячеслав Чорновіл, журналіст Михайло Осадчий, релігійний діяч Іван Гель, митець-килимар Стефанія Шабатура і поетеса Ірина Стасів-Калинець…
Де жива думка — живе й суспільство
Чому нам так важко модернізуватися? Чому українська демократія без розвинутих інститутів скочується в олігархію? У найновішій глобальній історії України Ярослав Грицак називає три фактори, що обтяжують нас: 1) православна культура; 2) перебування в межах Російської імперії, що виявляла хронічну нездатність модернізуватися; 3) найдикіша форма комунізму, яку Україні довелося пройти — ще дикіша форма комунізму була хіба що в Камбоджі.