Новий вибрик коліном у Зе-керівництві українською культурою. Теперішній, колишній радянський та російськомовний менеджмент культури тонко вловив наказ народові переходити на українську мову. Лише здійснює він це хитро, заохочуючи до реалізації твори таких самих «оглашенних», які пишуть українською «патамуша так нада», беручи слова зі словників, редагованих ще 1937 року відомим «мовознавцем» Йосипом Сталіним, який наказував: «...нужно стєрєть разніцу мєжду ураінскім і русскім язиком».
Стирали у словниках, якими вони користуються й понині, стирали пострілами в потилиці.
Новітні Зе-менеджери культурою відчувають «класову близькість» авторів, які подають твори без Української Ідеї, без Українських Реалій, без Українських Традицій, без розуміння Української Історії, без Українського Духу Свободи, і без Духу Європейської Демократії. Чистий тобі «совок» «українською» мовою.
Зе-чиновники потім вписують «Маленького принця» Антуана де Сент Екзюпері до графи з квотою «українська література» і радісно потирають руки, тоді як твори сучасних українських авторів завертають, ще на рівні попереднього відбору, який вони тепер називають «технічним», не виправдовуючись перед автором, а між собою узгоджено кивають головами на натяк «украінскій націоналізм».
Відбувається те саме, що відбувалося і п’ятдесят, і тридцять років тому. Я бачу в цьому погану тенденцію для України. Я бачу на чому нас дурять, шановні Українці.
P.S.
Приклад з Екзюпері випадковий, але реальний. Подібних прикладів публікацій, театральних постановок, кінозйомок можна навести тисячі, якщо здійснювати фаховий аналіз. Але фаховий аналіз шкоди Україні від неукраїнського керування повинна здійснювати СБУ. Якою керує російськомовний, якщо говорити м’яко, колега Зе-, таварішч Баканав.
Володимир Сердюк
