Не понімаю я в людях оцього вміння придумувати класні заголовки. Бо самому мені не сильно везло на заголовки. Точніше, везло на редакторів, які казали: пишеш ти геніально, іноді й вовсі непогано, але заголовок щось у тебе не теє. Треба такий, щоби ух-х!, а не вот ето вот всьо – йди ще подумай. І я такий виходжу від редактора й бреду коридорчиком, шелестя геніальними рукописами і обливаючись гіркими печалями. Думаю.
Але, пройшли ті часи. Зараз думати не треба: каже тобі редактор, що треба ух-х, ти й озаглавлюєш – «У-ххх!» і віддаєш. Подивіться, які зараз заголовки, особливо до роликів у Ютюбі: «Ну і ну!» «Такого ти ще не чув!», «Читать срочно!» «Прямо сєйчас!» «10 хвилин тому!», «20 хвилин тому!»…
А заголовок «Шок!» чого вартий – написаний поверх портрета Залужного, а на заднім плані головка ракети?! Геніальний до нестями – оригінально, красиво і по суті. А заголовок «Путіну кінець!» чим не шедевр? Він не сходить з хіт-парадів вже другий рік – щодня я його бачу в інтернеті. І нічого – довольно такі супер? До речі, «Супер!» що одна геніальність.
Правда, нас колись учили, що заголовок, який можна надіть на будь який текст – то не заголовок, а в кращому випадку рубрика. А якщо можна надіть на будь який розділ газети – то це навіть не рубрика, а чорт зна що.
Але тепер на всі ці правіла журналістики журналісти застругали прибор. Шок, Шик, Блєск, Х*й – топові зразки. Але «Х*й» обов’язково зі знаком оклику. Бо Х*й зі знаком оклику – заголовок, а без знаку оклику – матюк. А ми люди культурні.
Вадим Петрасюк
Пише “іноді вовсі непогано”. “…але у прикордонному з Білоруссю селі Копище небувала рухомість”. Праавильно було б – руханина, а якщо ” не вовсі енпогано”, а “геніально” – то двіжняк.