Культура

Запит на літературну дипломатію

Напишу непопулярне: я не надто вірю в поетичну чи літературну дипломатію. Мене будь-яка реклама не надто переконує. Вірю натомість у те, що українські письменники і письменниці таки створять колективними зусиллями (частково їм це вже вдалося) такі умови, коли з’являться літературні твори, які скажуть читачам у різних країнах про українців більше, ніж заангажовані новини у різних ЗМІ — не тільки пропагандистських російських.

Ідеться про твори, які перекладачі захочуть перекласти і без відповідної програми якоїсь інституції. Повірте мені: якщо хочеться перекласти якийсь твір, знайдеться на те спосіб, можна інституцію й переконати, якщо згаданого автора немає у її рекламних списках.

Перечитала “Все королівське військо” Воррена у перекладі Митрофанова — 1986 рік видання, через 40 років після появи оригіналу у США. Довгенько ішов цей твір до українського читача. Ідеться в ньому про головну проблему сучасності — про популізм. Губернатор-демократ Віллі Старк мав реального прототипа — губернатора Луїзіани, який ішов на вибори із гаслом: “Кожний із вас — король”.

Дехто його осучаснив, замінивши одне слово. І хоча роман різноплановий, головна його думка зводиться до того, що добро можна і треба робити зі зла, бо більше це добро робити просто нема з чого. Якщо вірити персонажам Воррена, то зло взагалі є знаряддям Бога, яким він випробовує людину і суспільство. Це випробування — Великий Корч — іноді видається вічним, єдиною реальністю, але насправді й він минає, якщо людина знаходить в собі сили жити далі у злагоді із власним сумлінням, здобуваючись на добро.

Якщо в часі другої світової війни людство, використавши зло — сталінізм, таки спромоглося на добро — побороло нацизм, то нині питання лишається відкритим.

Переклад Митрофанова читається добре. Цікаво, що наші славетні клумби у шинах — це винахід американців 1930-х. Свого часу я не помітила цього, бо у 1980-х у нас таких клумб ще не було. Ці клумби у покришках згадано у романі, як і кулери, що їх Митрофанов переклав як охолоджувач води. Роман 1946 року читається нині як новенький. І це свідчить про те, що роман і досі “живий”, він ще не став звичайним фактом літератури.

Роксана Харчук

P.S.
І навряд чи стане, бо для того потрібно було б, щоб з’явився кращий роман на цю тему (для простоти можна звузити її до популізму) або тема зникла як така. Смію припустити, що і те, й те майже однаково малоймовірно. А Володимир Митрофанов, якого я мав честь знати, справді був блискучим перекладачем сучасної англомовної літератури, зокрема багатьох творів Гемінґвея. Сьогодні Гемінґвея перекладають заново, було б цікаво, якби мати час, подивитися, наскільки це виправдано.

Сергій Сингаївський

Можливо тому, що українські автори пишуть не те, що хочеться, а що точно опублікують. Спершу хіпстерський гонзо, потім про АТО, тепер про повномасштабну війну. Але щоб писати про своє, треба мати мотивацію вставати за дві години до роботи або сідати за умовний письмовий стіл ввечері, відмовившись від пивця, серіальчиків і тік-току. І так роками…

Олексій Росовецький

Сенатора Г’юї Лонга застрелив якийсь дантист напередодні виборів. Лонг мав реальні шанси обійти Рузвельта. Головний лозунг: заборонити американцям дохід понад 1 млн.$ за рік. Замовник вбивства невідомий — охорона і небайдужі громадяни всадили у вбивцю шість десятків куль.
Ви абсолютно праві у тому, що російські наративи, які сформували перекручене уявлення про Україну і українців у мізках світової спільноти, зможуть похитнути тільки видатні твори української літератури. Але хто і коли їх напише?

Віталій Писанський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *