У середині грудня на старті були три надважливі документи: рішення ЄС про наше членство та фінансову допомогу; законопроект у США щодо допомоги Україні і наш законопроект про удосконалення і розширення мобілізації. Особисто я вважав, що ми першими ухвалимо вкрай необхідний документ. Помилився. Європейці всупереч Віктору Орбану ухвалили заплановане.
Та й американці на минулому тижні попри 4-х місячну внутрішньополітичну гризню всерйоз наблизилися до ухвалення вкрай необхідного нам документу…
А у нас? Взялися переставляти стільці. Перспективи ухвалення в тумані. Чому? Тому що владній команді хочеться і війну виграти і зберегти рейтинг Зеленського – він навіть не наважився влітку опустити планку мобілізації з 27 до 25 років, бо в цій групі є чимало його прибічників-виборців.
Під час війни прагнення бути “улюбленим вождем” чи “улюбленим командиром” – згубне для держави. Ось що у свій час писав геній і авторитет військових професіоналів у всьому світі генерал Карл фон Клаузевіц у своїй фундаментальній роботі “Про війну”:
«Добросердечні люди можуть, звичайно, вважати, що існує якийсь оригінальний спосіб обеззброювати та перемагати противника без пролиття великої кількості крові, вони вільні також думати, що саме в цьому і полягають справжні досягнення мистецтва воювати. Звучить це привабливо, але на ділі є обманом, який необхідно викрити. Війна є вкрай небезпечна справа, в якій найгірші помилки походять від доброти».
Віктор Лешик
