Кабінет Міністрів звільнив Ростислава Карандєєва з посади першого заступника міністра культури та інформаційної політики. Про це представник Кабінету Міністрів у Верховній Раді Тарас Мельничук повідомив у Telegram-каналі, передають Українські Новини. “Кабінетом Міністрів України звільнено Карандєєва Ростислава Володимировича з посади першого заступника Міністра культури та інформаційної політики України”, – повідомив він.
До цього можна додати: нарешті!
Карандєєва можна назвати довгожителем Міністерства культури і унікальним прикладом чиновницького пристосуванства. Свою кар’єру в цьому міністерстві він починав ще далекого 2014 року, коли міністром культури України був Євген Нищук, член команди Порошенка. Карандєєв кілька місяців був його радником. (Цікаво, що Нищук узяв Карандєєва з команди Януковича, куди той потрапив з команди… Ющенка. Адже, починаючи з лютого 2008 року (період президентства Ющенка) по квітень 2010 року (за Януковича) Карандєєв посідав крісло заступника міністра у справах сім’ї, молоді та спорту).
За наступного міністра культури, В’ячеслава Кириленка, теж члена команди Порошенка, Карандєєв з січня 2015 по квітень 2016 року був заступником міністра. З квітня 2016 по лютий 2020 року Карандєєв був заступником міністра культури – керівником апарату міністерства. Міністром тоді знову був Є.Нищук, а потім ставленик «слуг» В.Бородянський. Згодом короткий час у 2020 році Карандєєв посідав посаду радника керівника Офісу Президента України.
З липня 2020 по липень 2023 року Карандєєв — перший заступник міністра культури та інформаційної політики. Міністром тоді був «слуга» О.Ткаченко.
І нарешті, вершина кар’єри цього нетонучого чиновника: з 28 липня 2023 по 4 вересня 2024 року він тимчасово виконував обов’язки міністра культури України. Казали навіть, що може стати міністром. Але не судилося. Втім, на цьому кар’єра Карандєєва в Мінкульті не закінчилася. Вже навіть за нового міністра – М.Точицького – Карандєєв ще два тижні просидів у кріслі заступника міністра.
Таким чином, цей український «Жозеф Фуше» (класичний приклад політичного крутійства за будь-якої влади) пережив п’ять каденцій міністрів культури: Є.Нищук (двічі), В.Кириленко, В.Бородянський, О.Ткаченко, та ще й сам побув т.в.о.
А заступником міністра він побував за чотирьох президентів: Ющенка, Януковича, Порошенка і Зеленського! Прем’єрів не будемо рахувати, бо це довго і нудно.
Унікальний, «аналоговнєтний» приклад в українській «розбудові держави». Мистецтво ходити навшпиньки чи хребетна аномалія?..
Михайло Сидоржевський
