Скалки в пальцях від вчорашньої роботи заважають клацати по клавішах. Збирати барбарис поміж колючого терну — ще те заняття. В рукавицях неможливо — не вхопиш дрібну китицю ягід. Без рукавиць боляче. Словом, дві вчорашні години пробирався через тернії до… прогнозів на рік 2024. Вже писав: рік буде вирішальним. Не лише для нас. В цілому для виживання євро-атлантичної цивілізації.
Виборам у США передуватимуть червневі вибори у Європарламент. А ще раніше — буквально за кілька тижнів 13 січня на Тайвані пройдуть президентські вибори. Кандидату від правлячої ДПП Лай Цинде протистоять опозиційні кандидати від партії Гоміньдан Хоу Юі та Тайваньської народної партії Ке Веньчже. У випадку перемоги Цинде конфронтація між Тайванем та Китаєм може посилитися, натомість опозиціонери Хоу Юі та Ке Веньчже пропонують зменшення конфронтації з Пекіном.
Після премоги Цинде цілком ймовірне проголошення державної незалежності Тайваню і градус конфліктності може сягнути найвищої позначки. Якщо ж переможуть пропекінські політики — в опозиціонерів команди Байдена буде чудова нагода приписати Байдену ще один Афганістан. І в цілому результат тайванських виборів може вкрай негативно вплинути на настрої конгресменів щодо необхідності допомагати Ізраїлю й Україні.
Для нас надзвичайно важливі вибори до Європарламенту. Настрої європейці дуже нестійкі: від страху перед Росією і мусульманською міграцією, подорожання життя до співчуття до українців ізраїльтян і палестинців. Все в купі. І що за півроку порахує за головне євровиборець дуже впливатиме на нашу долю: візьме Європа курс на Польщу чи на Словаччину-Нідерланди?
Доля президенства у США блукає між “трагічно і драматично”. Дуже багато чого на цьому етапі залежатиме від позиції судової влади в США. А точніше: чи визнає Верховний суд США за можливе допустити руйнівника-популіста, учасника антидемократичного заколоту Трампа до виборів чи ні? Якщо так — сценарій, по якому підуть США, може бути трагічним.
Всього ж наступного року відбудуться вибори різного рівня в 56 країнах. У тому числі і в Росії. Чесно кажучи у мене відповіді на запитання: а навіщо Путін досі бавиться у вибори із заздалегідь спланованим результатом? Власне, у тій політико-правовій атмосфері, яку створив Путін і його оточення, логічним було б відродити монархію і патріарху генералу ФСБ Кірілу міропомазати його на царя. Це давно вже пропонував Жириновський. До цього схиляв публічно Путіна і Рамзан Кадиров. Напрошується тільки одна вагома причина — комуністи в Пекіні не дуже люблять монархії.
Найпарадоксальнішою штукою в цій точці часу є та обставина, що чим більше на Землі людей (рекордно 8 млрд) тим менше яскравих особистостей, і як результат — у світі відсутні продуктивні реформатори, як в окремих країнах, так і в сферах глобальної безпеки і економіки.
Пелена слів, цифр, прогнозів, зауважень, політичних взаємопоборювань приховує вкрай неприємну річ: інтелектуально наш світ стрімко деградує. На поверхню все більше і частіше піднімаються особистості без принципів, ідеалів, без ідей в голові. І це заважає робити достовірні прогнози. Бо все поринає в хаос випадковостей.
Треба якусь оптимістичну ноту наприкінці.
Вчора в терніях я знайшов варіант більш-менш безболісного збирання барбарису — відрізав великі гілки з ягодами і вже, тримаючи в повітрі, легко оббирав плоди. Людству треба докорінно переглядати парадигму свого існування. Біснуваті економісти-глобалісти, які навіть посеред ночі прокидають з криком “що там з ВВП?”, улесливі бізнесмени, які в Сан-Франциско стоячи вітали китайського диктатора, продажні журналісти і аналітики, політики-популісти мають, як зайві гілки, бути прибрані з дороги.
Тоді можливо і з’являться реформатори. Чіплятися за старе, що развалюється прямо на очах, така-собі стратегія. Планета вагітна радикальними гео-кліматичними і політико-соціальними змінами. Дочекатися б вправних акушерок.
Віктор Лешик
