Події в Білорусі значною мірою показує нам нас самих, тобто драматичну долю того суспільства, в якому меншість хоче нав’язати інертній, денаціоналізованій і декласованій більшості своє розуміння майбутнього. Звичайно, в Україні формування нації відбувалося значно інтенсивніше порівняно із Білоруссю: і тут важать не тільки козаки (хоча й вони також), не тільки УПА і Бандера, а й визвольні змагання, а відтак УНР і ЗУНР.
Білоруський рух залишався етнографічно-культурницьким, коли український вже був політичним. І політизувала український культурницький рух Галичина — саме там виникли перші політичні партії.
Українська інтелігенція, що була мотором української ідеї, значно розвиненіша порівняно з білоруською попри всю свою слабкість. Якщо ми не співчуватимемо білорусам, то хто їм співчуватиме?
Можливо, білоруська опозиція і не є антиросійською, але їй доведеться такою стати. Ще не було такої кольорової революції, яку б підтримала Росія.
Тихановська, як лідерка, поводиться дивно: з ЦВК поїхала у невідомому напрямку, сказала, що ухвалила рішення, а яке — невідомо. Одначе сам факт, що білоруси повстали — є позитивним і заслуговує на підтримку.
Саша 3% виходить в тираж.
Аби лишень Росія не підсунула Білорусі свого ставленика чи свою ставленицю.
Роксана Харчук
