Учора прочитав, що українці відкрили «другий фронт». Перший — проти російських агресорів, другий — проти Iлона Маска. Причому «праведна» лють коментаторів, потік образ, приправлених гноївкою, аж заливали монітор. І це мене зовсім не зворушило. Як, власне, нічим не здивував i caм Ілон Маск. Бо коли його з перекуру (а Ілон Маск курить канабіс, хаш, іншу траву і цього не приховує) заносить геть у чужу парафію, я дивлюся на нього як на малу інфантильну дитину, яка із задоволенням пацькається у сусідській брудній калюжі, бо у своїй вже не цікаво.
Тому до його твіту відношусь, як до чергового пуку в чужу калюжу. Ну, що може Ілон Маск серйозного і розумного сказати про геополітику і політику загалом? Вже не кажучи про російсько-українську війну?
Так само я відношуся до співаків і артистів, попів, пап римських.., які щось там патякають про 
політику, однаково скептично ставлюся дo арестовичів, які верзуть казна-що про «дрібну» українську культуру, про освітні заклади України.
Кілька днів тому один знаменитий російський дебіл, хоч і кіноактор, репетував з великої сцени і закликав російських чоловіків до масового чоловічого сукуплення (мужеложства). Дурне ж бо не знає, що вигуки «гойда» кричали царські опричники в лазнях, і це був знак, заклик до початку чоловічої оргії.
Тому мене ці вчорашні і позавчорашні дискусії у соцмережах про те, що сказали Маск, Папа Франциск, Охлобистін, Фейгін, Арестович, Гордон, натлія Мосейчук… більше розважали і смішили, ніж обурювали. Я ж то розумію, що в українців і в України зараз більш серйозні проблеми і виклики, аніж те, що хтось і десь ляпнув черговий бздур.
Ростислав Демчук
