Політика

Брехня про підготовку до війни

Я вже втомився обурюватися подібними заявами Зеленського, Данілова, Арестовича та подібних. Просто напишу те, що думаю. По-перше, коли «зелені» говорять, що вони нібито готувалися до війни — вони брешуть. Я все ж таки публічна особа і до 24 лютого регулярно відвідував телеефіри, де ПОСТІЙНО спілкувався в т.ч. з депутатами «Слуг народу». Так от, несли вони всі тоді одне й те саме: «Війни не буде, а всі попередження НАТО — то намагання зламати нашу економіку, що бурхливо розвивається, і примусити нас до Мінських угод».

Записів з подібними заявами в телеефірі — хоч залийся. Генерал Марченко підтвердив, на 25 лютого в Миколаєві не було ані взаємодії між військовими, СБУ, поліцією та місцевою владою, ані планів оборони, ані побудованих оборонних споруд.

Думаю, мені заперечать підготовчими заходами ЗСУ напередодні вторгнення, такими як рекогносцировка місцевості командирами. Відповім, за це дякувати треба не владі, а главкому Залужному. Все, що робилося, робилося якраз в межах його повноважень. Але не більше — на жаль.

По-друге, коли влада говорить, що побудова оборонних споруд нічого б не дала, вона бреше. Оборонні споруди армія могла побудувати і замаскувати ще до війни — в межах військових навчань. ЗСУ окопуються і обороняються з 2014 року, якщо хто забув. Споруди помітили б росіяни?

Відповідаю, є таке чудове місто Авдіївка, де система оборони постійно будується і вдосконалюється з 2014 р., де ворог чудово знає розташування наших позицій і постійно завдає по них ударів. За три місяці війни ворог не зміг зайти в міську забудову. Бо там оборона була.

Ще приклад. За який час росіяни пройшли від кордону до Харкова? За кілька годин. А скільки часу ЗСУ вибивають ворога назад? Три місяці. А чому? А тому що окупанти ОБОРОНЯЮТЬСЯ. Тобто оборонятися на відстані між кордоном і Харковом було можна. Але не оборонялися.

Треба розуміти, якби були оборонні споруди біля кордону і на річці Тетерів, не було б ані Бучі, ані Ірпеня. Ворога зустрічали б на обладнаних позиціях, а не в міській забудові, як це сталося насправді. Але до війни не готувалися. Тому Буча, Ірпінь та Бородянка — в руїнах та згарищах. Разом з Мелітополем, Сумами, Черніговом, тощо.

По-третє, коли влада говорить, що підготовка до війни завдала б удару по економіці країни — вона бреше. Польща наразі не має реальної загрози війни, але до війни вона готується. Бо ефемерні втрати через підготовку до війни, то ніщо порівняно зі збитками, які зазнали Харків, Чернігів, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя, тощо. Єдине, чому шкодила підготовка до війни, це президентському «великому будівництву». Воно тоді владу цікавило значно більше за безпеку України.

Все очевидно. Влада наразі має сотні тисяч людей, які поховали родичів та пережили окупацію. Людей, яким до кінця життя доведеться водити до психіатрів доньок і синів, поґвалтованих та покатованих окупантами. Всі ці люди питають — як все це могло статися?!

Влада намагається їм довести, що зустрічати ворога в міській забудові в умовах, коли вони і їхні діти опинилися в пазурях окупантів — єдине, що влада могла зробити. Так от — це брехня. Але. Влада знає, що людей які пережили окупацію і знущання загарбників безпосередньо — меншість. Влада намагається впливати на ту частину населення, яка ворога реально не бачила. Влада намагається їх заколисувати, мовляв, влада зробила все що могла.

Чи вдасться це владі? Побачимо, коли припиниться монотелемарафон і коли статистика знову порахує рейтинги політсил.

P.S.
Всім єднюкам і неначасникам повідомляю, що для мене вони всі автоматично дорівнюють до ЗЕботви. Єднаріум і неначасництво для мене завершилися в день незаконного виключення з кабельного ефіру телеканалів «Прямий», «5-й» та «Еспресо». Незаконне невипускання Петра Порошенка за кордон підтвердило, ніякого «єднання» нема. Є «не на часі». За путінськими лекалами. Але путінізм в Україні владі будувати ми не дозволимо. Хай не мріє.

Дмитро Вовнянко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *