Російський опозиційний журналіст Олександр Невзоров та його дружина Лідія отримали громадянство України. Про це повідомив радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Водночас наведено посилання на один з телеграм-каналів, де опубліковано документ МЗС України із запитом на перевірку Невзорова та його дружини, в тому числі через Інтерпол.
Ця інформація (і як новина та подія) вже викликала і позитивний і негативний резонанс у соціальній мережі – суперечки з цього приводу ще попереду, однак викликає запитання саме повідомлення.
Антон Геращенко знову показав себе, м’яко кажучи, людиною сумнівних методів і безсумнівних амбіцій: мало, що перетягнув на себе ковдру ОП, якому б личило першим повідомляти про це – та ще й з посиланням на сумнівний телеграм-канал, який оприлюднив службовий документ МЗС з персональними даними посадової особи.
Залишимо відкритим питання, чи має Антон Геращенко якесь відношення до цього телеграм-каналу, але відношення до Міграційної служби МВС (через яку проходять питання громадянства) 
він має напевне. Але цікаво як феномен – коли «відмивання» такої інформації посадовцями здійснюється за допомогою «журналістських стандартів».
Що ж до самого Невзорова…
Попри сумнівний бекграунд, з початком російсько-української війни він повів себе сміливо і достойно як мало хто з росіян (та й українців з подібним бекграундом), ну, і виявив професійну чесність, авжеж. Інакше кажучи, Невзоров спочатку ЗАСЛУЖИВ громадянство України, перш ніж його отримав, на відміну від низки інших своїх колишніх співгромадян (Вороненков, Пономарьов, Ганапольський і т.п.), де було навпаки.
У контексті «прецеденту Невзорова» можна було б розглянути і ситуацію з Аркадієм Бабченком, якому не поспішають надавати громадянство України (як на мене, він його справді заслуговує), коли б не одне «але» – він дозволяє собі політичну заангажованість в українській тематиці, неприпустиму іноземцеві, яким він все ще залишається…
Це не знімає (а ставить ще гостріше) питання про надання українського громадянства тим іноземцям (які на це претендують), котрі заслужили це право зі зброєю в руках чи якимось іншим чином. Прецеденти були – вже за президенства В.Зеленського, але це тема окремої розмови…
Володимир Богданович
