Позитив у тому, що українці і Захід починають переоцінювати росіян і все російське. Люди, які здавалися багатьом культурними, витонченими, розвинутими, з балетом і Достоєвським, з русскім язиком — надєждой міра — куди вже там тому українському селу з його салом і борщем і американським ковбоям із їхніми коровами — нарешті постали перед нами у правдивому світлі.
Усі побачили, що русскій чєловєк — це ФСБ, армія, імперіалізм, сліпа віра в пропаганду, відсутність права, неймовірно низький рівень життя і побутова невлаштованість попри газ, нафту і технології, що на практиці — блеф.
І все це сполучається з повною відсутністю елементарної людяності — немає в Росії християн і гуманістів, до яких би прислухалося суспільство. Зате там купа казнокрадів, які вміють спекулювати на рос. месіанізмі й так званій історічєской справєдлівості, зокрема тєриторіальній.
Відмова бути русскім чєловєком — це, можливо, найважливіший здобуток нашої війни. Ми — не росіяни. Україна — для всіх, хто живе в Україні, але Україні треба відповідати взаємністю й припинити тиражувати російський спосіб життя, що культивує власну винятковість, байдужість до негативних і небезпечних тенденцій у сіспільстві і ненависть до інших.
Насправді нестерпно соромно бути нині русскім — ось який результат російського імперіалізму путінської доби. І це могильний камінь на рос. імперії і на рос. культурі. Росіянам від ганьби в Україні не відмитися. ФСБ просто зжерла рос. культуру, якій вже ніщо не допоможе, навіть найдосконаліші форми і найвіртуозніша техніка.
Жодна імперська культура, до речі, не потерпіла такого краху, як російська, бо продажність рос. дєятєлєй культури і їхня співпраця із владою була дуже тісною. Навіть жертви Гулагу врешті-решт опинялися в одній упряжці з ФСБ, бо всі повторювали, як мантру, що треба любіть родіну попри все, що россія — жертва, россія — загрожена, коли насправді россія була мучителем, колоніальним загарбником і загрозою не тільки для поневолених народів СССР, згодом РФ, а й для вільного світу. Саме ідеали імперіалізму й призвели до неуникненного і закономірного занепаду рос. культури, її самоліквідації.
Роксана Харчук
