Доти, поки не розкриють хоча би одне політичне вбивство, — ця Держава приречена на політичну вторинність або й забуття… Я слухав Чорновола і коротко з ним говорив наприкінці грудня 1998 у Спілці письменників. Мушкетик тоді зібрав молодих літератів на конференцію…
Чорновіл не відповів на моє запитання: чому Він, як лідер Народного Руху, не готував собі 
заміну? Так уважно на мене глянув боком.., я сидів поряд з ним.
Мене здивувало, що Він не привітався і не говорив з Пахаренком, який був його довіреною особою під час виборів президента 1991 року…
А 25 березня 1999-го, вранці перед парами, коли стало відомо про його трагічну загибель, з однією викладачкою на кафедрі сталася істерика: «Коли той Рудий Панько нап’ється нашої крови?!»
Питання-біль так і залишилося риторичним.
Бо вампіризм влади лише зашкалює, а нарід так нічого і не навчився.
Євген Баран
