Вчора пізно ввечері наша національна футбольна збірна розпочала відбірний цикл ігор до Чемпіонату світу – 2022. Стартували у Франції проти чинних чемпіонів планети. Скидалося на те, що українці «повмирали» з переляку загодя, ще до виходу на смарагдовий газон. Звісно, розгледіти навіч як у наших хлопців тремтіли коліна не випадало, але те, що виглядали вони мурзатими хлопчиками супроти бородатих дядьків, – і без окулярів було видно.
Сьогодні день, коли мій батько Вячеслав Чорновіл у 1999-му році став жертвою підступного вбивства. Я дуже вдячний сотням людей, які відгукнулися на цю трагедію. Вдячний усім, хто нині його пом’янули, відмовили молитву або поклали квіти до пам’ятника чи меморіальної дошки, які тепер є в багатьох закутках України.
… Нас і виховують, нас і приховують// Не вислуховують, а підслуховують… Рядки з поезії, почутої на весіллі студентської подруги, пам’ятаю досі… Їх зі щирим запалом декламував ризиковано сміливий (як на ті далекі 80-ті) у національно виразних українолюбних висловлюваннях темпераментний чоловік, якого вочевидь і при святковій нагоді не полишали болючі роздуми…
22 роки тому загинув В’ячеслав Чорновіл… Я думаю, в нього не було шансів стати президентом України ані на початку 90-х, ані в кінці. Так, наклепи та брудний піар перемагали ще в 1991-му. Особливо епічно виглядали поширені комуністами чутки, що Чорновіл після перемоги на виборах нібито планував скасувати пенсії. І «мудрий нарід» тоді повірив, як тепер повірив Зеленському…
Доти, поки не розкриють хоча би одне політичне вбивство, — ця Держава приречена на політичну вторинність або й забуття… Я слухав Чорновола і коротко з ним говорив наприкінці грудня 1998 у Спілці письменників. Мушкетик тоді зібрав молодих літератів на конференцію…
Ось і рік минув… Торік, 25 березня був такий же карантин (чи навіть жорсткіший і на всю Україну). Не ходив транспорт, і навіть метро. Люди почали вчитися боятися, хоча й не думали, що це так надовго… Звістка про смерть Івана Бокого впала, як камінь на голову… Ще десь тиждень тому ми говорили по телефону, і він повідомив, що вони з Лесею (донькою – авт.) мали важкий грип, але вийшли з нього, але при цьому голос його був геть не схожий на голос людини, що вже перехворіла…
