Сьогодні, у колишній день совєцкой арміі (тьфу, згинь нечиста сило – авт.) маємо і День народження президента, гетьмана України Віктора Ющенка. Вітаємо! Щастя-долі бажаємо!
А я пригадую, як року Божого 2001-го, в ніч на Святого Василя, у столичному Українському Домі відбулась знакова подія. Львівське земляцтво запросило до святкових столів столичну еліту та славні громади з усієї України.
Так ми тоді зустрічали ТРЕТЄ тисячоліття.
Запросили львівяни двох Василів – мене, козака з Чернігівщини та Василя Жданкіна зі Львова. Львівський Василь чомусь не приїхав.
Богдан Бенюк разом із щедрувальницями водив «Козу»…
Всі чеками початку нової доби. На подіум запросили тодішнього прем’єр-міністра України Віктора Ющенка та мене, бо ж — Василь.
Прозвучали дзвони.
Віктор Ющенко урочисто проголосив вітальну промову, подарував щедрувальникам пачку п’ятірок – грошовий номінал, що мав натоді купівельну вагу, і похапцем передав слово Василеві, тобто мені.
… Поруч зі мною стояв у святковому строї елегантний, тверезий, розумний, красивий, могутній український козак.
Я перебрав кобзу до правої руки, і показуючи лівицею на прем’єр-міністра, промовив: «Перед нами третій президент України Віктор Ющенко!» Ще якусь мить доти такої думки навіть не роїлося у моїй голові. Але зала притихла, хтось несміливо зааплодував, а потім покотився вал овацій.
Я передав тоді Вікторові Ющенку три мої компакт-диски. Попросив послухати на самоті і неодмінно зберігати їх. Бо коли він стане, мовляв, президентом, то я до його кабінету не проб’юсь…
А того вечора я відспівав підготовані пісні і під аплодисменти, разом Віктором Ющенком та його дружиною пішли до «Кобзарської світлиці». Там ще довго співав та пояснював як грає ліра. Віктор Ющенко уважно та зацікавлено слухав…
Збереглося єдине фото із тієї святкової ночі. Тут проголошений президент України Віктор Ющенко слухає ліру у першу годину Третього тисячоліття.
Отак я завойовував собі «повагу» при другому президентові України.
Відтоді багато води спливло. Скаламучена вода має вистоятись, відпрозоріти… Час, що минув, ще не вхарактеризвав уповні — хто чого насправді вартий.
Ще раз вітаю Віктора Андрійовича, і нехай береже його Господь.
Василь Нечепа
