У цій всій історії з Курськом дивує багато що. Але насампред сміливість команди Байдена-Харіс у підтримці «зухвалих» дій ЗСУ на території ядерної наддержави. Що такого сталося чи має статися? Хто чи що вкололо Байдену, Харіс, Салівану дозу тестостерону? Мені видається цей лікар називається виборами.
Після спекуляцій щодо віку Байдена у Трампа серед основних – неспроможність нинішньої владної команди США покласти край агресії Росії. Дональд вчора знову прокукурікав: я ще навіть присягу президента не зачитаю, а війну в Україні припиню. Бо добре знаю і Путіна, і Зеленського.
Аргумент, прямо скажемо, ніякий. Але він на частину трампівського електорату діє – більше грошей українцям давати не треба, магічним словом Трамп все повирішує. А ще публікації в провідних друкованих виданнях США. Там прямо стали вказувати на, мʼяко кажучи, мало конструктивні особисті взаємини Харіс і Зеленського. Отож танок з бананом Харіс може продовжити: дам банан – не дам банан, якщо не будете слухняними.
Очевидно, Зеленський відчув цю конʼюктуру, інакше навіщо було публічно просити дозволу у Білого дому застосовувати ракети Атакамс уже з території Курської області по військових аеродромах? Цим публічним запитом Зеленський ставить Байдена-Харіс у вкрай незручну 
ситуацію: відмовиш – підтвердиш слова Трампа, дозволиш – налякаєш своїх ліваків-виборців. Тому наразі зупинилися на погоджені входження на територію РФ без Атакакамсів.
Хоча ситуація може змінитися кожної миті. Електорат США у підтримці допомоги Україні розділений порівну 50/50. І якщо Байден-Харіс і далі будуть жонглювати бананами, це може зіграти злий жарт проти Харіс. Саме за три місяці до виборів завдати рішучого удару і показати неспроможність РФ силовим шляхом досягти своїх “хотелок” в Україні – це чудовий шанс для Харіс піти у відрив. А сааме – радикальний відрив від Трампа, а не кволе перевищення у 1,5-2 проценти потрібний, щоб відібрати у Трампа аргументи на повторення штурму Капітолію, як то було у січні 2021 року.
Саме цього, а не перемоги якогось із кандидатів очікує і Путін та Сі Цзіньпінь. Ціль – посіяти роздрай у самих США і вивести надовго їх із геополітичних кривавих ігрищ. Тому Кремль підіграв Байдену-Харіс, провівши обмін заручниками, а в телестудіях Москви нахвалюють “нашего Дональда Трампа”. Технологам Лубʼянки треба щоб Харіс і Трамп йшли ніс-у-ніс до фінішу, а далі “непередбачуваний” характер Дональда свою справу зробить.
Віктор Лешик
