Найважче рідним… А ще дуже тяжко тим, хто був з Іриною Еріківною до останніх її днів. Спілкувалися, планували, вітали з днем народження… І все отак безжально й несподівано обірвалося.
Я досі не можу в це повірити і зібратися з думками, аби виокремити із багатющого й різноманітного пазлу її життя якісь яскраві моменти. Не можу, бо, власне, таким було її ціле життя – дуже самовіддане для рідних, друзів, для суспільства і зовсім невибагливе для себе.
Ірина Бекешкіна працювала у фонді з днів його заснування. Вона любила згадувати, як сиділа в Інституті соціології, і до неї в кабінет зайшли двоє високих парубків. Це були Ілько Кучерів та Сергій Одарич. Прийшли поговорити, як би об’єднати зусилля «розумних і активних» і ввести соціологію у політичний дискурс.
Відтак соціологія, поважна наука, поступово набирала обрисів публічності, а Фонд був першими, хто почав активно вживати громадську думку як аргумент для політичних дискусій.
Після того як не стало Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна очолила фонд Democratic Initiatives Foundation-Фонд «Демократичні Ініціативи», і сьогодні вже можна зізнатися – не дуже хотіла цього «директорства», планувала побути на цій посаді один-два роки, аби потім передати цю справу «активним» і займатися наукою.
Але її талант публічного соціолога, її чесність і безкорисність у професії вже не могли належати тільки їй. Ані журналістська спільнота, ані громадянське суспільство, ані країна загалом вже не могли без її влучних прогнозів та чіткого аналізу причин негараздів у країні, без її образного й водночас усім зрозумілого пояснення складних процесів суспільної свідомості.
Ми усі разом так багато втратили, що зараз важко це усвідомити. Але будемо гідними нашої невиправної до останнього дня оптимістки, завжди веселої і рішучої директорки, нашої любої Ірини Еріківни, яка понад усе любила життя і людей.
І завжди пам’ятатимемо її вже крилате напуття:
«Будемо більше вірити у себе. У житті країни, як і людини, не все вдається відразу. Усе справді гідне досягається важкою роботою. І поки ми живі, ніщо не вирішено остаточно».
Ірина Філіпчук
P.S.
Померла совість української соціології — Ірина Бекешкіна… Колись, у середині 2000-х, мав часть брати у неї велике інтерв’ю для «Вечірніх Чернівців».
Потужна особистість, світлий розум, велика патріотка. Щасливий, що ми були друзями у Фейсбук. Це справді дуже велика інтелектуальна втрата для країни. Спочивайте з Богом, пані Ірино… Вічна Вам пам’ять і Царство небесне… Це справді важкий рік.
Сергій Зарайський
