10 грудня, Київ, Марш протесту. Суб’єктивні міркування:
1. Це не «міхомайдан», а народний протест (хоча, звісно, про захист Саакашвілі також ішлося); 2. Основне гасло, підтримане людьми: не стільки імпічмент (що наразі є малоймовірним), а реальна боротьба із корупцією; 3. Переважна більшість вийшли самі за себе; 4. Народ адекватний і свідомий (вдивіться у ці фото), тому розмови про «маргіналів» не доречні.
Чернігівський обласний депутатський курултай всукав недавно тутешній громаді чергового героя, ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА – Дмитра Іванова. Редактора і поета, Шевченківського лауреата… Для 99% люду – то як вода в криниці – смак аніскільки не змінився. І сонце, відколи Іванов – почесний, так само світить, всім однаково – і мудрим, простим людям, і хитрозатесаним, із тарганами в голові…
Через оцих двох «державних мужів» Україна ледве не втратила безвіз. Я цілком серйозно! Увечері, як завжди по п’ятницях чимало журналістів, дипломатів, європарламентарів, функціонерів Єврокомісії проводили вечір у ірландському пабі Kitty O’Shea’s. Серед акредитованих при євроустановах журналістів цей паб відомий тим, що тут за гальбою гіркуватого ірландського «Гіннесу» можна одержати чимало важливої і корисної інформації неформально.
Читаю поіменне голосування з питання звільнення Соболєва, бо ж стало цікаво хто з депутатів, обраних вперше у 2014 році, став курвою. Зробив висновки.
Такі курви, які ще вчора стояли на Майдані проти Януковича, зрозуміло, заспокоюють себе тим, що, мовляв, «один раз — не п%дарас», «може ніхто і не помітить»…
До мене дійшло, хто такий Ківа, і я заспокоївся.
Ківа — то наш сучасний Чапаєв, який, самими лише матюками, може пояснити своїм петькам будову українського всесвіту.
У мене вдома є обидві книги американського русского Лойка. Після його хамської заяви про фільм «Кіборги» і претензію на єдине авторство — ці паперові сувеніри будуть вилучені мною з моєї бібліотеки…
Пісатєль Лойко обурюється, що у фільмі «Кіборги» нібито дещо «позаімствовано» з його роману «Аеропорт»… Пригадується трохи давнішня презентація «Аеропорту» того Лойка в «Українському Домі». Ще перед її початком вже зарозумілий і забронзовілий Лойко пізанською вежею стовбичив у вестибюлі, нишпорив злодійкуватим поглядом по людях і визирав когось…
Доки президент Грузії бігає по дахах української столиці, а нечисленні його прихильники воюють з «шоколадним бароном», який, канєшна, головний ворог воюючої України (певно, до чого тут Росія?!), мені не йде з думки розповідь Валентина Наливайченка, як вони з Арсеном Аваковим переслідували Януковича, коли той тікав з України.
