Навальний. Не хочу нагадувати, що він говорив про Крим… Без мене відомо. Але висловився проти війни в Україні, хоч теж не одразу. Висновок: ліберал в росії починає поважати чуже право на свободу, коли його власну свободу ламають брутально й люто. Щоправда, тоді це вже не має значення.
Не впевнена, що був би так само “антивоєнним”, якби опинився не на зоні, а продовжував опозиційну діяльність звідкись з еміграції. Ось що писав Навальний у себе в «живому журналі» в 2008-му, коли росія напала на Грузію:
«россия должна предпринять следующие шаги (как минимум):
1. Оказать серьёзную военную и финансовую помощь ЮО и Абхазии (в тех размерах, в которых Абхазия готова реально воевать в Южной Осетии).
2. Объявить ЮО зоной закрытой для полётов и немедленно сбивать все воздушные суда, оказавшиеся в этой зоне.
3. Объявить полную блокаду Грузии. Прекратить с ней любое сообщение.
4. Выдворить за пределы РФ всех находящихся на нашей территории граждан Грузии. Россия должна незамедлительно признать независимость Южной Осетии и Абхазии… Да, грузинам будет очень больно.
Но, как поётся в песне: это больно, зато потом приятно.
Через некоторое время они смирятся с неизбежностью…».
Таке от “правдорубство” Алєксєя! А вчора російська нєізбєжность тупо, як вона вміє, поглинула самого Навального. Далебі, не останнього в мартиролозі опозиціонерів рф, чим ближче вибори, тим більше “несподіваних” смертей станеться.
Тим з лібералів, хто в еміграції, треба дуже обережно переходити вулицю і дмухати на холодне. І чистити карму й ментальність від імперскості ще вчора. Якщо бажають хоч якогось майбутнього собі та своїй країні.
Людмила Пустельник
