Ми живемо серед перевертнів. Зараз не лише про політиків і ментів, а про догори дригом бачення світу, його продовжують пхати у вуха й вічі. Бо не вчора почалося. Це не тільки, коли Папа, на чиєму білому – плями від запеченої крові українців – радить здаватися «задля порятунку». І ні слова про заповідь «не убий» росіянам!
Це також, коли бойового генерала, нині дуже лондонського дипломата, оголошують «непридатним до військової служби». Хоч «то кавалок хлопа», як у Галичині кажуть. Зате впійманий ТЦК туберкульозник чи хронічний алкоголік – ті «здоров’яки», «придатні»!
Обидва месиджі з розряду совиного сексу з глобусом світ звично ковтає, бо йому до нас байдуже. В Україні народ так само звично криє матом і Папу, і нашу владу, не роблячи павзи на вдих-видих, щоб подумати: кому вигідно, аби я тут кляв? Чого цей «хтось» домагається?
Що екскардиналові Бергольйо давно дивуватися не варто, відомо ще після його «перформансу» на Великдень-2022, з росіянкою й українкою, які разом хреста носили. А свіжа папська риторика влучає одразу в кілька «яблучок», кожне гниле. Номером раз – вкотре підірвати авторитет католицької церкви, ще недавно – найпотужнішого морального авторитета на планеті. Коли вже намісник святого Петра z-дияволів не бачить, то про які християнські цінності мова?!
Номером другим – відвернути від Святійшого престолу українців. Щоби навернулися – куди? Та хоч би в обійми російських попів! Ті радо приймуть, ще й з України ніде не поділися, близько. Не якась далека цинічна Європа.
Номером три – глобальний довгограй, підміна понять. Перекласти провину з агресора на того, хто захищається. Щодо всіх перелічених «яблучок», у москві втішено потирають лабети. Але, як уже казала, вони не вчора це болото заколотили, мізки загалу вже добряче потруєні.
Хто ще пам’ятає, була на початку надцятих цього сторіччя така собі студентка докторантури Єврейського університету в Єрусалимі Таль Ніцан. Не арабка і не мусульманка, єврейка. Прославилася роботою з психології, досліджувала тему згвалтувань цивільних військовими під час воєн. Стверджувала: якщо сексуальне насильство за таких обставин – справа очікувана, то поведінка солдатів ЦАХАЛУ на палестинських територіях – неприпустима. Знаєте, чому? Бо єврейські вояки НЕ гвалтують арабських жінок з суто расистських міркувань! Гребують. Не вважають, мовляв, гідними примусового з собою злягання. А це «огидно», і нема «жодної різниці між сербськими гвалтівниками і тими ізраїльтянами, що відмовляються гвалтувати палестинок» – дослівно.
Думаєте, хвору на голову потурили і з докторантури, і з університету? Якби ж то! Повигравала зі своєю писаниною всі можливі нагороди, стала прапором феміністок. Поки притомні люди крутили пальцями біля скроні й реготали «бачили ідіотку?!», її ідіотизм переможно крокував по планеті. Як зразок «неординарного прогресивного мислення».
Не знаю, де і що з нею зараз, а приклад – один з численних, як очевидне безглуздя спочатку привчають толерувати, а потім сприймати як істину.
Але на те є рада – тримати очі розплющеними, а вуха – вільними від локшини. Не забуваючи, що недолугі Папи і такі ж президенти приходять і відходять (з гучними смородом, зазвичай), а істина – одна, залишається завжди. Треба тільки не лінуватися її побачити.
Людмила Пустельник
