Наржавшись з фото Зеленського, який поодиноко стоїть і дивиться на спини лідерів країн-членів НАТО, можна нарешті більш тверезо підійти до підсумків саміту у Вільнюсі. Насправді фото ідеально відображає його результати. Країни-члени НАТО вчинили підлість, вони знають про це, але вони можуть це собі дозволити. Немає жодного зв’язку між реформами і членством у НАТО.
Правляча верхівка Албанії була не менш клептократичною, ніж українська. І там теж п*здились бабки донорів і країна жила на кредити. Але за Албанію не треба було битись. А за Україну, яка 9 років стоїть щитом між варварами і цивілізованим світом, треба битись.
Українська нація стікає кров’ю поки світ думає чи давати нам авіацію. Ми контратакуємо без переваги в арті і авіації – це коштує нам сотень життів щодня. Ешелони з пораненими валять на Київ і далі на захід, бо немає місць в госпіталях. Молоді пацани з кишками наружу корчаться від болю, поки лідери країн ржуть, попиваючи шампанське і думають давати чи не давати нам високоточну зброю.
Я ненавиджу нашу клептократичну владу, яка навіть під час війни не може вгамувати свій басяцький потяг жить красіво, але ще більше мене дратує ситий Захід, який століттями ховався за нашими спинами і зараз продовжує це робити лицемірно сміючись в обличчя.
Так, ми маємо дякувати за кожну копійку і кожний патрон, який нам дається. Але ми щодня маємо вимагати більше. Немає часу на сантименти і компліментарність. Ми зараз або переможемо, або не буде України від Сяну до Дону. Перемога або смерть! Третього нашій Нації не дано.
Микола Мельник
