Щойно дізнався сумну новину — помер доктор економічних наук Володимир Черняк. Один із засновників Руху. Депутат З’їзду народних депутатів СРСР. Потім депутат Верховної Ради України. Не можу сказати, що ми з ним приятелювали, але були в дуже приязних стосунках.
Він писав афоризми.
Один з них: «Боюся не смерті, а страху смерті». Хочу вірити, що він не мучився цим страхом і відійшов спокійно.
Вирізнявся своїм природнім демократизмом, доброзичливістю і відсутністю пихи. Таке буває, коли людина не має комплексів і знає собі ціну. Крім того, він ще й був романтиком. Ми з ним востаннє бачилися, здається, ще до війни на Донбасі. Він розповів вражаючу річ. Один колишній рухівець сказав йому: «Ви себе не змогли забезпечити. Як жи ви Україну забезпечите?» Йшлося про те, що Черняк нічого не вкрав, обіймаючи високі політичні посади. Така дивовижна логіка в нашого «мудрого народу».
А ще він був страшенно іронічний.
Головне, що самоіронічний. Коли я видавав нелегальний «Вісник Руху», то в ньому було величезне інтерв’ю з Черняком, де він окреслив виклики, які стоять перед Україною. Я з ним робив інтерв’ю не раз. Він завжди давав глибокий аналіз ситуації простими словами, зрозумілими не експерту в першу чергу, а простому читачеві. Погодьтеся, що для цього треба мати талант розмовляти з людьми зрозумілою мовою.
А ще дуже цікаво згадував те, як депутати З’їзду народних депутатів СРСР реагували на проголошення Україною незалежності. Мало не волосся на голові рвали…
Ще один афоризм Черняка: «Перед смертю ми всі рівні. Перед безсмертям – ні». Думаю, що його ім’я завжди світитиметься в ряду тих, хто проголошував незалежність України. Хто боровся за її утвердження.
Юрій Луканов
