Кілька хвиль повітряних атак цієї ночі на Київ — безрезультатні. ППО збило все. Це вже десята масована ракетна атака за 18 днів травня на столицю. А скільки було обстрілів інших українських міст! Включно з Одесою, Хмельницьким, Тернополем, Вінницею, Харковом, Запоріжжям та іншими…
При цьому ми незрозуміло зволікаємо з наступом, хоча за твердженням союзників у нас для цього все є. Це дає змогу ворогу сконцентруватися на обстрілах цивільного населення і логістичних шляхів військового забезпечення. Підозріло влучно рашиські ракети лягають на склади з боєкомплектом у тилу, переданого нам партнерами. Тим часом запускаються пробні кулі про якесь сепаратне перемир‘я після візиту президентськоі команди до Папи римського і Макрона.
До якого навіть прагнуть підключитися лідери дружніх до Путіна африканських країн. Ердоган же ж бо зайнятий. Це знову про затягування з нашим наступом на фронтах. Ясно, що за нинішньої, виграшної для нас ситуації на полі бою, такі перемовини на користь ворога стали б жахливою стратегічною помилкою. Якщо мова не йтиме про повне звільнення наших земель. В іншому випадку — це провал з конкретними наслідками не на користь України. Якщо не зрада.
Бо таке є нічим іншим як засобом порятунку Росії та способом для свідомої втрати нашої стратегічної ініціативи. І що найголовніше — великої території держави.
Це реальне сприяння Путіну у досягненні агресором його програми мінімум у цій війні. Це забезпечення перемоги Росії на цьому етапі військової кампанії. І створення для ворога умов для підготовки до наступного масованого удару.
А люди у містах терплять ракетні обстріли щоночі, ховають дітей в підвалах саме в очікуванні успішного наступу ЗСУ і звільнення нашої землі від російськоі мерзоти. Матері відплакують загиблих синів і доньок у надії на розгром орків та розплату за їхніх дітей та всі злочини проти українського народу. За Бучу та Ірпінь!
То хто і під яким соусом збирається продати їм подібне завідомо програшне перемир‘я, нехай навіть за участі Папи римського чи папи Карла?!
Крім усього такий крок одразу ж розхолодив би градус підтримки нас союзниками у дружніх урядах та країнах. Їхні громадяни теж зачекалися нашого наступу, за успіх якого вони платять зі своїх кишень. Такий розвиток подій однозначно сповільнив би постачання нових партій зброї, пробудив би справедливі сумніви та підозри щодо реальних настроїв та перспективних бачень ходу війни нашою владою.
А таких пересторог там щодня більшає. Як і побоювань за таких наших, м‘яко кажучи нелогічних кроків, щодо передачі ЗСУ ефективних літаків, далекобійних ракет та комплексів з новітніми технологіями.
… У нашій трагічній історії ми вже не раз були покарані за зрадницькі дії української верхівки. Починаючи з гетьманства і часів УНР. Століттями вмиваємося кров’ю. То що знову програємо одвічному заклятому ворогу через те саме?
Сергій Сулима
