Я ж птеродактиль. Я не лише знаю, але ще й сам застав той період. Вчорашнє 19 травня у совку був день піонерії — дитячої організації, яка була покликана виховувати юних комуністів. «К барьбє за дєла камуністічєскай партіі будьтє гатови». Піонер робив свою зігу — підносив праву руку до лоба і відповідав: «Всєгда гатови!».
Піонерам передували жовтенята, а після піонерів ішли комсомольці. Жовтенята носили значок — червону зірку із юним Влодком Леніним. Комсомольці мали невеликий червоний значечок із тим самим Леніним. А 
от піонери мусили носити червоний галстук. «Піанєр — всєм рєбятам прімєр».
Нічого особливого з піонерського життя згадати не можу. В «Артеку» і «Молодій гвардії» не був — мабуть, не заслужив. Лише в таборі десь під Києвом, здається, у Ворзелі, куди путівку діставала моя мама. Табір належав, здається, мотоциклетному заводу, а взуттєвій фабриці номер шість, пізніше імені 50-річчя радянської України, виділяли якусь квоту. Моя мама працювала на взуттєвій фабриці.
Пам’ятаю, з якою насолодою після школи стягував із себе ту червону шмату. Вона на шиї мені на фіг не була потрібна — лише шия пріла від неї у весняний час. Ну, карочє. «Блізіца ера свєтлих гадов, кліч піанєра «Всєгда будь гатов!»
С празнічкам, дарагіє равєснікі.
Юрій Луканов
