Впродовж квітня дуже уважно переглядав російські ютуб-канали. По декілька разів, аби визначити їхні політичні позиції. Застосував методологію своєї дисертації з історії української (звичайно, російськомовної) журналістики пореформеної «імперії зла». До речі, цю ідіому приписують Рональдові Рейгану, а насправді автор – його радник Ричард Пайпс.
Таким чином, я визначив опозиційні російські нет-медіа (не всі, звісно): ультраправі (тобто чорносотенні); монархічні (неокадетські); воєнно-диктаторські (а ля Корнілов чи Денікін); ліберальні (буржуазно-демократичні на зразок Морозова і Терещенка); демократичні (кшталту Керенського, Набокова, Буніна); революційно-демократичні (так-так, у дусі Герцена і Чернишевського); соціалістичні (неоесерівські); комуністичні (псевдомарксистські).
Що в мене вийшло?
За показником постійних користувачів – понад 20.000.000. А за рівнем переглядів – майже вдвічі більше. Приклад. У сайту «Республика Бурятия» було на початку квітня близько 2.000 постійних глядачів (зараз – на порядок більше). Але. Коли в прямому етері пролунали заклики до виходу Бурятії зі складу «імперії зла», випуски цього каналу переглянуло… майже 2.000.000.
Ще один важливий нюанс.
У «тюрмі народів» дивляться й українські російськомовні сайти: «Крым-Реалии», «Дмитрий Гордон», «Иван Яковина» etc.
Конкретно: інтерв’ю Юрія Швеця (однокурсника Путіна) Дмитрові Гордону переглянуло майже 5.000.000. Гадаю, це переважно росіяни. Власники комп’ютерів, а додаймо ще ж їхніх родичів, друзів, сусідів…
Резюме.
За моїми підрахунками, з 82.000.000 працездатних (комп’ютеризованих) громадян пореформеної «імперії зла» понад 65-70 мільйонів – явні противники сталіністського режиму Путіна. Це суперечить даним прокремлівських соціологів. Хай ці «товарищи ученые, доценты с кандидатами» (Висоцький) оскаржать мою емпірику…
А те, що майже всі тамті нет-медіа – українофобські, залишаю поза кадром.
Віталій Довгич, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
