Минулий польський уряд воював за минуле. І програв, поляки не захотіли в Середньовіччя. Нинішня блокада – це про сьогодення і майбутнє. Так, польські протести є складовою загальноєесівського сільськогосподарського процесу: працювати мало – отримувати багато, сільське господарство – не бізнес, а дотаційна галузь. Водночас, проблематика є глибшою, аніж здається.
Якщо для французького чи німецького аграрного лоббі прихід української с/г продукції загрози не становить, то польська еліта чітко передбачає майбутнє, адже ще 20 років тому Україною для ЄС була саме Польща. Без війни і втрат, але з ледь живою економікою після радянської окупації. Польща переживає, що після вступу в ЄС і НАТО їхні дотації з Брюсселю отримуватиме Україна.
Українські компанії, залучивши німецьких, французьких, британських, скандинавських, американських інвесторів, легко витіснять польську продукцію спершу зі світового ринку, а далі й з польського. Дешевим і якісним буде вже мʼясо, молоко, яйця, техніка, меблі, автомобілі не з Польщі, а з України. Так, ми ведемо мову про горизонт у 20 років, але ці роки пролетять дуже швидко.
Це чудово розуміє і Туск, який не просто є заручником ситуації і коаліційного уряду. Тому нам потрібно говорити з Варшавою ґрунтовно і відверто про все, закладати сьогодні механізми, які сприятимуть процвітанню наших держав і посиленню стабільності регіону: через спільні підприємства, взаємодію у стратегічних сферах, політичну і культурну співпрацю.
Європейський Союз розпочав свою історію з Європейського співтовариства вугілля і сталі у 1951 році. Саме навколо вугілля і сталі точилися найбільші попередні війни європейського континенту. Мудро було б запропонувати щось на кшталт українсько-польського союзу оборони і сільського господарства, який може стати предтечею військово-економічного Intermarium, що надійно захищатиме Захід від навал зі Сходу.
На завершення, нагадаю, Польща — член НАТО і ЄС. Нам дуже залежить, Варшава голосуватиме ЗА чи ПРОТИ нашого членства в цих організаціях. Бо Україна «за парканом» не виживе. І за цього сценарію нам вже буде байдуже, який за ліком поділ Польщі і ким він буде втілюватися наступного разу… Герої мають бути не лише звитяжними, але й мудрими.
P.S.
Щодо російського впливу на польських страйкарів – так, безперечно, він теж є. Коли ми зможемо знайти спільну мову, переступити через образи і йти до мети разом – вплив Кремля залишиться за Уралом і обмежуватиметься лише тим, скільки діамантів, хутра чи нафти скажуть віддати за європейський автомобіль чи хліб.
Володимир Омелян
