Коли я був на прийомі у покійного митрополита Варшавського, предстоятеля Польської автокефальної православної церкви Василя, звернув свою і його увагу на великий портрет митрополита Діонисія — як на спільного для наших церков митрополита.
Митрополит Василь у відповідь заявив, що він молиться за владику Філарета…
Для української автокефалії важливим є Томос Вселенського патріарха Григорія VII про надання автокефалії православним Польщі, бо в цьому документі прямо говориться, що приєднання Київської митрополії до Москви сталося «не за приписами церковних правил» і визнавалося право за православними України і Литви (тобто й сучасної Білорусі) на автокефалію.
Так ось за цей Томос постраждали три вселенські патріархи. Постраждали від Москви.
Як пише проф. Саган, хоча це й були 1923-1924 роки і московитам наче було не до релігії, але саме вони організували «народні протести» проти патріарха Мелетія IV, який заявив про надання Томосу православним Польщі, і той змушений був покинути Стамбул і подати у відставку.
Його наступник — патріарх Григорій VII 13 листопада 1924 року підписав Томос, але вже 17 листопада раптово помер.
Наступний патріарх Костянтин VII тільки й встиг повідомити помісні церкви про визнання нової церкви, як змушений був також подати у відставку. Офіційну делегацію з Томосом благословляв уже четвертий патріарх Василь III.
Подиву гідна послідовність Вселенського патріархату і — наша українська вдячність сьогоднішньому очільнику, патріарху Варфоломію I, який, знаючи історію своїх попередників, сміливо заявляє про «чорну пропаганду Москви», ставить на місце зарозумілого московита Кіріла («хвалитесь, що ви сильні, а скільки людей ви охрестили, скільки ходять на богослужіння?») та говорить, що не боїться погроз…
Василь Чепурний
