Думав, що через 10 років війни таких розумників у нас стане менше. Ні, неубіваємий психотип: а ви знаєте настільки ризикованою є операція в Курській області?! Нас там оточити можуть. Котел влаштують. Капітулювати змусять… І ці, як їх називав Салтиков-Щедрін «премудрі пічкурі», чіпляють поряд зі своїм прізвищем слово “аналітик” чи “експерт”. Тобто не якась бабуся з Мотовиловки.
Говорити при ризики на війні – це всеодно, що казати, що трава зелена. Звісно, коли ти не граєш в казіно і відповідаєш за сотні тисяч життів, все сто разів обміркуй. Але ризику не уникнути.
За 33 роки нашого самостійного державного плавання, дивлячись на дії і бездіяльність наших очільників, я усвідомив одну річ: є сміливість фізична (піду отому дебоширу дам по шиї), а є сміливість інтелектуальна. Кравчук просто обіс*ався б від однієї думки, що зі 
зброєю в руках слід захищати від свавільного вивезення росією наших ядерних арсеналів, що сталося ще задовго до Будапешта-94. Порошенко (можна відео знайти) закочував очі після Іловайська і кричав: та ви що не розумієте, що нам доведеться з росією, самою росією, воювати?!
Наших вождів до інсульту доводила сама думка протистояти по-дорослому вічному нашому гнобителю: якось між крапельками, від Мінська до Мінська…
Під ракетами і бомбами мені зараз не страшно, бо на чолі держави і армії по-справжньому мужні і по-справжньому сміливі люди. Унікуми на європейському континенті. Звідки взялися? Виросли. Разом з багатотисячним військом відчайдухів, зухвальців, і героїв, що ще з 2014 року не випускають зброю з рук.
Віктор Лешик
