Пересічну людину схоплять за поцуплений буханець. А що, як злодій — президент? І не просто злодій, а вбивця? І його підлеглі — вояки, шпигуни, пропагандисти. Мільйони, які підтримують, схвалюють, заохочують, фінансують чи потурають мовчанням. Що тоді?
Міжнародний кримінальний суд виніс дещо сором’язливу і дуже й дуже пізню ухвалу: видав ордер на арешт владіміра путіна за депортацію дітей. Не за масові вбивства (лік пішов уже на сотні тисяч — вдумаймося: сотні тисяч людей, які мали право жити, кохати, мали сім’ю, родину, друзів, знайомих, мрії, плани…).
Хай бодай так. З чогось належить починати. Убивці не можуть і не мають почуватися безкарно. Навіть якщо вони президенти.
Тимофій Гаврилів
