В місті Уральськ (Казахстан) місцевий активіст Жаннат Ахмедьяров приніс до пам`ятника Жукову унітаз. Зрозуміло, з яким натяком. Як на мене це здря. Це образа «великого полкловодця». Бо він ніколи на унітази не розмінювався. Жуков був злодієм більшого масштабу. Він тирив навіть не вагонами, а ешелонами.
Негласний обшук на його дачі 5 січня 1948 року, проведений МДБ за наказом Сталіна, виявив понад 4 кілометри тканин (шовк, оксамит, парча тощо); 323 штуки хутра (мавпа, котик, соболь, каракуль тощо); 44 коштовних гобелени та килими з Потсдамського та інших німецьких палаців; 55 цінних полотен класичного живопису — Георгій Костянтинович був неабияким поціновувачем картин з «голими бабами»; 20 рушниць з унікальним оздобленням: 8 акордеонів з багатою інкрустацією і ще дещо “з дрібничок”.
Це не рахуючи 7 вагонів з меблями (зрозуміло, що не солдатські табуретки), які було затримано на Ягодинській митниці.
Усе це тирене з окупованої Німеччини. Але унітази «Маршал Перемоги» демонтувати й вивозити до москви не додумався. І теж здря. Німецька сантехніка дуже якісна. Тим більше, що самому не треба було в лайні копирсатися – холуї б і демонтували, і почистили, і у вагони завантажили.
І Жуков не один такий був. Усі генерали тирили. Щоправда, не ешелонами, як Жуков, а вагонами. А полковники везли машинами. А майори — возами. А звичайні солдати — у речмішках або просто на собі дрібнички усілякі: бритви, годинники наручні та кишенькові, ті ж акордеони, щоправда, простенькі, без ікрустації, губні гармоніки, портсигари…
До слова, начальник МДБ генерал-полковник Абакумов, який керував обшуком на дачі Жукова, поміж іншого добра привіз собі з Німеччини машину, яка належала самому Гіммлеру.
І якщо хтось думає, що то лише «совки» так поводилися — помиляється. Ще у ХІХ столітті західні газети рясніли карикатурами на московських мародерів, які тягли з балканських та турецьких воєн «трофеї»: оксамитові портьєри, канделябри, стільці. І у Першу світову те саме було.
Но унітази… Унітази це новий виток цивілізації…
Павло Бондаренко
