Антигітлерівська коаліція. Ну, тобто антипутінська. Важливість наради 40 міністрів оборони на німецькій (німецькій, гутен таґ!) базі з милозвучною для меломанів назвою Рамштайн важко переоцінити. Бо уявіть собі, що навіть фізично зібрати делегації з сорока країн не просто. І саме — сорока, хоча в НАТО 28…
Ця нарада з надзвичайно сильною політичною промовою міністра оборони США Ллойда Остіна (простий хлопець з Алабами! :)) фактично переломлює хід війни в Україні. Бо вона показує: антигітлерівська коаліція не просто сформована, а вже діє реально. Ну, тобто антипутінська (власне, різниця невелика).
Переломлює ситуацію стратегічно, бо що вирішили сорок міністрів воєнних машин? Фактично вирішили ліквідувати путінський режим. І мова не стільки про самого Путіна. Бо вже всі зрозуміли: це не війна одного маніяка, що ховається в бункері башкирської гори, це війна всіх росіян, бо вони в масі своїй підтримують війну. Бо ж не Путін скидав бомби на Чернігів, не Путін місяць тримав мешканців села Ягідне під Черніговом у підвалі, не Путін порозстрілював корів у фермера Ткаченка з Лукашівки, не Путін ґвалтував 15-літніх українок у причернігівських селах та в Старому Бикові і не Путін віз через Городню крадену картоплю…
Всі росіяни відповідальні за цю війну, навіть ті, які мовчали. Тому й було ухвалено на базі Рамштайн історичне рішення: вести війну до повного розгрому Росії. Так, руками українськими, так, ми матимемо ще немало смертей і горя, але що ж нам лишається робити як на нас напала озвіріла рашистська орда? А Захід безпрецендентно нам помагає — крутіше, ніж навіть Америка Британії у другу світову, за винятком участі солдатів у боях.
Тому знову повторюю пропозиції для переговорів з Росією:
1) виведення всіх російських військ з усіх окупованих територій, включно з Кримом і Донбасом (сьогодні можна додати ще й Придністров’я), 2) виплата репарацій Україні, 3) позбавлення Росії ядерної зброї, 4) створення зони безпеки біля кордонів України у складі Брянської, Курської, Воронезької, Ростовської, Білгородської областей та Кубані — під контролем ЗСУ.
… Коли я вперше озвучив ці вимоги — з мене сміялися. Особливо на тлі зрадницьких угод пулькатого непорозуміння в кепці, утікача з Абхазії, що з якогось дива представляє мою країну. Але українська армія воює так успішно, що зрадницькі угоди застарівають, не дійшовши навіть до парафування. І сьогодні ці мої вимоги сприймаються вже більш реально, правда ж? Тим паче – підкріплені 40 міністрами оборони
Це — для початку. А далі — зрозуміло, що має бути суд на Путіним, Лавровим, Шойгу, Соловйовим, Скабєєвою, Гєрасімовим тощо. І мають бути вільні референдуми про незалежність Татарстану, Башкиртостану, Далекосхідної республіки, Якутія-Саха, Ідель-Уралу тощо. Ми ще це побачимо! «України слава стане поміж народами».
P.S.
А Путін, до речі, зарився в гору Яман-тау, яка в перекладі з башкирської звучить як Погана Гора. Ой, погана!
Василь Чепурний
