Навальний з тюрми написав статтю про те, якою має бути росія після путіна. Сам факт такої дискусії — дуже важливий. Ще важливіше — вона ведеться публічно в самій росії. Хоч і розпочав її маргінальний Навальний, але це лише початок. Його стаття опублікована в The Washington Post. Слушна думка — зміна диктатора не убезпечить світ від нової агресії з боку росії — післявоєнна росія, як і післяпутінська приречена знову стати воюючою та агресивною. Тому, потрібно вже зараз думати про те, які запобіжники слід передбачити.
Але на цьому слушність думки Навального завершується. Бо таким запобіжником він бачить перехід росії до парламентської республіки.
Росіяни — східний народ. У них інше розуміння життя, існування, політичного устрою, права власності та свободи. Частиною їхньої культури завжди була власність на людей. Століттями це були господарі за часів кріпацтва та раннього капіталізму, потім люди стали власністю партії…. Їм завжди треба мати господаря. Тому, як не крути, все одно буде цар. Ніякої парламентської республіки там ніколи не буде. Ідея Навального — суцільна маячня.
Жорстке покарання всіх, хто розв‘язав війну та здійснював воєнні злочини. Репарації. Люди мають усвідомити ціну. Денуклеризація росії та заборона їй мати ядерну зброю. Денацифікація та заборона пропаганди тоталітарної ідеології. Обмеження ролі росії та її впливу в міжнародних організаціях. Заборона цензури, вільне існування медіа та громадянського суспільства. Федералізація.
Це більш реальні запобіжники, до виконання яких можна прив‘язувати санкції та зняття міжнародної ізоляції. І про це треба говорити зараз, бо без відповідей на питання, що робити з росією після її поразки, значного зростання західної підтримки, яка цю поразку зможе забезпечити, чекати буде складно.
Плюс гарантії безпеки та членство в НАТО для країн, що можуть потенційно стати жертвами нової російської агресії.
Олександр Ломако
