Зеленський вирішив заспокоїти людей? Та де там… Він фактично спробував нас демобілізувати, ввести у стан пофігізму (хоч критична маса наших співгромадян з нього, на жаль, і не виходили). Чим не подарунок ворогу? Хоч насправді заспокоїти можна було запевненням, що влада нарощує обороноздатність держави з покроковим планом дій.
Ми, на жаль, знаємо про зарплати військових, які не підвищувалися з 2019 року, про недокомплект підрозділів, про відсутність оборонних закупівель… Варто було б згадати і про підготовку бомбосховищ, про залучення значних коштів на оборонну сферу. А ще варто було би не тролити ЗМІ, які розповідають про небезпеку прямої атаки російської армії, а просто запевнити, що командування готове до всіх потенційних варіантів розвитку подій.
Але все це чинний поки президент сказати не може, бо навіть у феєричних брехунів є якісь межі, щось таке, через що вже просто засміють і відвернуться.
Реальна ситуація зовсім інша: складається враження, що західні уряди опікуються обороноздатністю нашої держави більше, ніж українська влада (доходить до того, що ці уряди самі пропонують Україні озброєння!). Фактично, Зеленський саботує підготовку, штучно стримує розвиток Збройних Сил України, а значить сприяє деградації… І ця людина дозволяє собі розповідати, що все під контролем?
Не знаю, як хто, а я бачу все того ж бикуватого хлопа із сумнівного «кварталу», якому дуже хочеться незаслуженої поваги і підтримки. Заради власного марнославства і підтримки він готовий на різне. Може, наприклад, піти по «бєспрєдєлу» і спробувати розправитися з конкурентами… Але рівень підтримки постійно зменшується, а несприйняття збільшується. Люди все частіше говорять: «Вова, ти дуже поганий президент».
Сергій Бригар
Оце прочитав, і якась непереборна сила заставила мене читати вірші (не писати поки що, а лише читати).
То прочитайте і ви:
***
«О, націє моя, роздерта і розбита
На табори ворожі і чужі.
У кров твою вмочив жидівський кінь копита
І настромив на леза, на ножі.»
Володимир Сосюра
***
«Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У Бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!»
Юрко Виничук