Не на місці душа була перед грою футбольних збірних Україна – Албанія. Неприємне передчуття. На жаль, чуйка не підвела. Албанці грають краще. Набагато. Головне – вони знають, що роблять. Мають план на гру і чітко його дотримуються. А наші…
Контратаки не працюють. Їх і немає. Спроба швидких атак звалюється на вертикальні передачі, які нічого не дають. Від слова “взагалі”. Позиційні атаки… Позиційні атаки — жалюгідне видовище. Жодної думки. Жодного сюрпризу для противника. Вони ніколи не були нашим коньком, але сьогоді це щось…
І це за наявності тіпу “зоряного” Циганкова. Який явно провалив перший тайм. І Шапаренка, якому ціни не складуть… Він, як компліментарно пишуть в таких випадках, виконав великий обсяг чорнової невидимої роботи. Ключове слово – невидимої. Кабаєв… Попри окремі проблески – бизько до нуля. Судаков? Судаков…
Єдиний, до кого немає претензій – Яремчук. Але його начисто відрізано від м`яча. Тому змушений опускатися у другу третину, а це не його робота – він просто не вміє працювати за умов щільного пресингу, який мав би розбивати півзахист. Мав би..
І величезна кількість невимушених помилок в середині поля при передачах. До слова, по Забарному… Стільки помилятися центральний захисник просто не має права.
Отакий короткий суб`єктивний аналіз ділетанта-вболівальника.
Отже у підсумку — 1:2 на користь албанців. І можу битись об заклад: Ребров і всі решта знову будуть вибачатися… Вони завжди і регулярно так роблять…
Павло Бондаренко
