Ну, що, є серед українців ще мазохісти? Хто дивиться футбол? Після гри з Албанією я думав, що бачив дно. Але вчора знизу знов постукали. Україна – Чехія — 2:3. Чергова поразка. Це не футбол. Це – банальне відбування номера. Це те, що називається “здавати гру”. Класика. Там трохи, майже непомітно не добіг, тут ніжку не поставив, там на пару сантиметрів пас недодав. Ну, це ж видно, коли боротьбу та гру лише імітують.
Таке враження, що вони тупо, поклавши на вболівальників і країну те, чим дехто на піаніні грає, зливають Реброва. Або Шевченка. Або обох одразу. Ну, не вірю я, не може такого бути, щоб Ярмоленко раптом приймати і пасувати розучився. А що творить Зінченко? А віртуазний підіграш Шапаренка противнику, коли чехи перший гол забивали? А як усі ухилялися від м`яча, коли другий влітав?
А гігантська кількість програних єдиноборств? А цілковита відсутність швидкості? Ні, вона є, але ж видно, що її ніхто і не думає вмикати. Те, що я бачу – інакше як національною ганьбою не назвеш.
До слова, чехи грузинам в минулій своїй грі влетіли без питань 1:4. Це аби ви розуміли рівень нашого сьогоднішнього суперника. Такі справи…
Після гри…
Не кришіть батон на Реброва (хоча, звісно, тренер винен апріорі) – там щось у команді. Це теж видно. Там якась хвороба. Причому настільки важка, що навіть уболівальники і почуття патріотизму не переважують.
Павло Бондаренко
P.S.
Сергію Станіславовичу, харош уже.
Чудові були голи у ворота Барси, Арсеналу і особливо Русенборга (незабутній гол). Але на збірну зараз дивитися немає сил!
Останній матч Реброва у футболці збірної України був проти грузинів. Нехай гра в Лізі Націй проти збірної Грузії буде останньою і на посаді тренера національної збірної.
Андрій Кахор
