Рік за роком іде, рік за роком мина.
І не раз вже у власній державі
Ми ставали в ланцюг, і не наша вина,
Що були в ньому ланки іржаві…
Не для скептиків злих, не для зайд-волоцюг
Міцно стиснувши серце до серця,
Ми укотре з’єднаємо руки в ланцюг.
Може він хоч тепер не порветься!..
Олександр Ірванець
