Буває ж таке.
Прокинулася з відчуттям, що від мене пахне «Шахразадою». Як продовження сну — отой давно забутий запах…
Особисто мені ці парфуми — тісно пов’язані з дитинством.
Може тому, що мама їх любила і купувала, однокласники дарували на 8 березня в школі, а, може, тому, що наснилася перед ранком бабуся Валя, з якою — всі мої дитячі роки.
Вона не парфумилася щодня, сільська звичайна жінка, але коли йшла куди в гості на свята, казала: «А пирскни-но мені на рукав трохи…».
І я обприскувала її всю з флакончика, не жаліючи «Шахразади», яку бабуся називала «шехере-задою» (звучало якось саме так – з тире після «шехере»).
Коли бабуся тяжко захворіла і не могла вставати з ліжка, просила помазати їй під носом, хай, мовляв, трохи «побуде солодко»…
Солодкий запах парфумів з минулого…
Чи є де зараз той парфум? Я роками про них не згадувала. А сьогодні ці ранкові запахи з далечини, і купа спогадів про ті колишні дні та дорогі обличчя.
Тетяна Череп-Пероганич
