Шукав нотаріуса. Відкрив гугл-карти і глянув хто поруч. Дзвоню.
— Доброго дня.
— Здравстуйтє.
— У мене отака от потреба. Ви можете зробить оце, оце і це?
— У мєня єсть уточняющій вапрос…
– Дякую, мабуть не треба.
— Что нє так?
— Я знайду україномовного нотаріуса.
Один кинув трубку сам. Ще четверо намагалися продовжувати розмову.
— Єслі вам принципіальна на украінскам, то…
— До побачення, я вирішу питання деінде.
Отже.
П’ять нотаріусів втратили клієнта. Більше того, не просто не заробили, а ще й отримали пониження оцінки в гуглі. Бо ж мені це осточортіло. Люди вкладаються в рекламу в гуглі українською, пишуть, які вони а*уєнні, і зрізаються з перших секунд. Найчеснішим, по факту, був той чувак, що сам кинув трубку.
Ще двоє зі скрипом перейшли на українську, яка далека від української, як і вони самі далекі від професіоналізму, а ще один був такий «ефективний», що не зміг скласти ціни за свої послуги і попросив передзвонити в понеділок…
Зрештою, я звернувся до знайомої. Вона дала мені прекрасну україномовну людину в потрібному районі, яка за нормальні гроші все повирішувала… Ото вам і все кумівство та знайомства…
Руслан Горовий
