«Ой радуйся, земле! Син Божий народився!»… Біля метро ватага молоді (хлопець і семеро дівчат) дзвонять срібними голосочками на весь Контрактовий майдан, викрешуючи із сутіні сліпучі грайлики-приски. Став як укопаний. Наче чотири десятиліття одним махом згепав з карка та й випростався на повен дих, готовий злетіти. Задріботіло світло ліхтарів, заграло серпанком, наче тиха вода, сонцем голублена… Затепліло при повіках, мінилося переливами, здіймало у грудях пружаву хвилю. Росла колосистим снопом, лоскочучи горло. До щему.
Щедрий Вечір, спогадами колосистий…
