Люди кажуть, що «на шару і оцет солодкий». Не знаю, не пробував. Знаю одне: оцет — небезпечна кислота, що обпікає шлунок і робить людей каліками. Чому дурний — бо бідний, чому бідний — бо дурний. Любов до «шари» — ознака хвороби бідності й дурості. “Платіть за все і усюди. Але й собі знайте ціну”. На цьому базується благополуччя заможних країн. “Без-кош-тов-не” – це шлях знецінення. Шлях в нікуди. Прикрий атавізм радянського (лівого) мислення.
Хочемо бути як Європа… як Америка? Маємо навчитися платити і цінувати. Замість знецінювати та чекати “шари”. Напевне, це робота для наступного покоління українців. Бо на моєму віку цього не сталося. “Шара” та “безкоштовне” правлять бал в масовій свідомості.
Але є і приємна новина. В благополучних країнах теж повно “шаровиків”. Як правило, це емігранти або біженці з третіх країн. Ну, і адепти лівих ідеологій. Тому проблема “шари” інтернаціональна. І в цьому аспекті все людство ділиться на тих, хто чекає на подачку та “шару” (від держави, роботодавця, добрих дядєй і тьотєй). Та тих, хто невпинно працює, цінує себе, інших та платить за все. Шаровики їх називають “буржуями”, “баригами”, “хапугами” та “спекулянтами”.
Отже, є ті, хто за який економічний принцип: “Все поділити і роздати бідним на шару?”, і є інші — “Свідомо працювати над покращенням якості власного життя, віддаючи десятину на Бога (ЗСУ)». Обираймо.
Антін Мухарський,
жлоб-арт Сергія КОЛЯДИ
