Щойно з Василькова. Там, на прихованій, що петлею, круто веде вгору (від Володимирської), вулиці колишніх Юних Комунарів (НИНІ – АЛЛИ ГОРСЬКОЇ), на приватній оселі №14, – гранітний портрет Алли Горської.
Вільний, не в паркані, доглянутий.
«У цьому будинку перебувала художниця славна дочка України Алла Горська (1929 – 1970) трагічно тут загинула».
…У липні 1970 року відкликали з посади шефа українського КГБ Віталія Нікітченка – він був наближений до першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. На його місце призначено Віталія Федорчука з оточення Брєжнєва, який виконував усі безпосередні вказівки з Москви, зовсім не рахуючись з українським керівництвом республіки.
Новий шеф українського КГБ став енергійно наводити в республіці лад. Саме на початок його діяльності припадає найдраматичніша, й досі до кінця не з’ясована, справа.
28 листопада 1970 року за таємничих обставин була вбита одна з головних учасниць руху шістдесятників Алла Горська. Слідство, як свідчать друзі Горської, велося поверхово й підганялося під завчасу заготовану тезу, наче Алла Горська стала жертвою родинного конфлікту, адже офіційно зазначено, що вбивцею Горської був її свекор Іван Зарецький.
Цю версію було складно перевірити, бо на залізничній колії знайшли мертвого Зарецького. Таємничість довкола смерті Алли Горської так і не була прояснена, а той факт, що особи, які поставили під сумнів офіційну версію її загибелі, зазнали серйозних переслідувань і тиску з боку влади, зміцнював переконаність у тому, що Горську вбили з політичних мотивів. 28 листопада 1970 року.
Олександр Сопронюк
