Люблю різні діалекти рідної Чернігівщини: городнянський, ріпкинський, чернігівський… Тут і «ля хати» (біля хати), і «цьоця» (тьотя), «йон» (він)… То наше давнє і древнє. Ще не так давно багато хто переходив на російську, соромлячись своєї сільської говірки, а сьогодні дослухалася до розмов за дверима лікарняної палати і наче нарешті навернулася додому.
Тут така мова!
Таке багатство, адже в обласній лікарні працюють медики з усіх найближчих регіонів.
Того ранку теж дослухалася. Під час перезмінки всі віталися якось по-рідному, по-домашньому:
– Доброго ранку!
У відповідь таке саме:
– Доброго ранку!
Дослухаюся до вітань, радію, аж тут…
– Доброе утро!
У відповідь мовчанка, а потім:
– «Утро» наші погнали до рашки!
Валентина Мастєрова
