Торік, 20-тим днем грудня, проминуло 90 років Миколі Адаменку. Він ще встиг відсвяткувати. Сьогодні його вже нема з нами… Мешкав у Сосниці, а народився неподалік — у селі Загребелля. Батька Миколи Адаменка розстріляли фашисти, ну, а його самого вже комуністи запроторили до Північного Уралу на лісоповал… Хлопець лише починав жити, вчився в Київському університеті на українській філології. Але мав необережність в гуртожитку на Солом’янці дійти висновку і сказати вголос, що все, що показують в радянських фільмах – брехня…
Daily Archives: 28 Грудня, 2022
Привиди російських міст
Ці хлопці шалено талановиті та неймовірно артистичні. Могли б сколотити якусь мистецьку групу, виступати з антрепризами, косити бабло та зривати оплески… Вони й зривали наші оплески, коли палало та вибухало у Курську, Бєлгороді та Брянську, вони й косили — ворогів, склади вибухівки, яка мала впасти на наші голови, авіабази та аеродроми, звідки вилітали ворожі літаки, аби нас вбивати…
Сльози сильних
Крихітна кав’яренька в глухуватому провулку. Тішуся, що порожньо, і є мій улюблений кекс. Під такий дощ (чи це мокрий сніг?) добре думається про своє дівоче… Не треба ні перед ким «тримати обличчя» чи робити вигляд, що тобі зараз весело… Можна просто бути собою. Не зчулася, як навпроти примостився худющий хлопчина з величезними жовтими навушниками.
«Доброє утро»
Люблю різні діалекти рідної Чернігівщини: городнянський, ріпкинський, чернігівський… Тут і «ля хати» (біля хати), і «цьоця» (тьотя), «йон» (він)… То наше давнє і древнє. Ще не так давно багато хто переходив на російську, соромлячись своєї сільської говірки, а сьогодні дослухалася до розмов за дверима лікарняної палати і наче нарешті навернулася додому.