Хвиля Десни » 28 Грудня, 2022

Daily Archives: 28 Грудня, 2022

Культура

Микола Адаменко. Катрени із Нироблага

Published by:

Торік, 20-тим днем грудня, проминуло 90 років Миколі Адаменку. Він ще встиг відсвяткувати. Сьогодні його вже нема з нами… Мешкав у Сосниці, а народився неподалік — у селі Загребелля. Батька Миколи Адаменка розстріляли фашисти, ну, а його самого вже комуністи запроторили до Північного Уралу на лісоповал… Хлопець лише починав жити, вчився в Київському університеті на українській філології. Але мав необережність в гуртожитку на Солом’янці дійти висновку і сказати вголос, що все, що показують в радянських фільмах – брехня…

Continue reading

Суспільство

Привиди російських міст

Published by:

Ці хлопці шалено талановиті та неймовірно артистичні. Могли б сколотити якусь мистецьку групу, виступати з антрепризами, косити бабло та зривати оплески… Вони й зривали наші оплески, коли палало та вибухало у Курську, Бєлгороді та Брянську, вони й косили — ворогів, склади вибухівки, яка мала впасти на наші голови, авіабази та аеродроми, звідки вилітали ворожі літаки, аби нас вбивати…

Continue reading

Суспільство

Сльози сильних

Published by:

Крихітна кав’яренька в глухуватому провулку. Тішуся, що порожньо, і є мій улюблений кекс. Під такий дощ (чи це мокрий сніг?) добре думається про своє дівоче… Не треба ні перед ким «тримати обличчя» чи робити вигляд, що тобі зараз весело… Можна просто бути собою. Не зчулася, як навпроти примостився худющий хлопчина з величезними жовтими навушниками.

Continue reading

Суспільство

«Доброє утро»

Published by:

Люблю різні діалекти рідної Чернігівщини: городнянський, ріпкинський, чернігівський… Тут і «ля хати» (біля хати), і «цьоця» (тьотя), «йон» (він)… То наше давнє і древнє. Ще не так давно багато хто переходив на російську, соромлячись своєї сільської говірки, а сьогодні дослухалася до розмов за дверима лікарняної палати і наче нарешті навернулася додому.

Continue reading

Культура

… І був всесвіт макогоном, а макітра – пуп землі

Published by:

За роком рік –
і сад мій порідів,
малює час ті нескінченні петлі,
і в хаті тепло – зовсім, як тоді,
і затишно, як в баби на бамбетлі.
Здається, вже не вперше, а проте,
і, може, дійсно то якось кумедно,
що наче й сніг по-іншому мете
і медівник чогось не пахне медом…

Continue reading