Справді дві історії: собача й котяча (для тих, кому ця тема не чужа)… Ні, не завжди подорож на дачу «у вихідні» перетворюється на відпочинок, на спробу «перевести дух» між «п’ятницею й понеділком».
Цього разу було інакше: тільки-но машина в’їхала на територію дачного містечка, як біля неї опинився пес – «не свій-не чужий», а дачний, якого ми там по черзі підгодовуємо.
На ногах Мухтар тримався, а-от з голови юшилося: суміш крові й гною. Було видно, що це не наслідок собачих «суперечок», розбити голову обухом могли тільки «люди», найімовірніше — зайшлі. З паска, який знайшовся в будинку, вдалося зробити ошийник. Сусід Сергій (дякую йому!) зголосився допомогти – тримав собаку на задньому сидінні, я ж – кермував.
Дорога – в місто, до ветлікарні.
Шість годин операції, після якої, нарешті, таке бажане, хоча й несміливо-непевне хитання Мухтарового хвоста. Втім, попереду – тривале лікування, перев’язки, уколи, зняття швів.
Домовилися (дякуючи Світлані!), що ще певний час побуде на перетримці в лікарні, потім – шукатимемо собаці якийсь інший прихисток (адже залишити в такому стані на дачах – це втратити його, а він такий класний, ласкавий, розумний, так хочеться допомогти йому…)
Найлегше рішення – забрати до себе.
Й водночас – це й найважче, бо постають запитання: чи приживеться в квартирі (нехай і у великій) собака, який звик жити на волі? Чи помиряться вони з котом? Така-от «стріча» на Стрітення, такі-от запитання після неї…
***
Кицьчина історія простіша.
Красуня оселилася у підвалі нашого (16 поверхів) будинку на Позняках кілька місяців тому, змінивши «реєстрацію»: перейшла з підвалу сусідньої дев’ятиповерхівки. Не голодна: охочих підгодувати її тут у нас вистачає. Мало того: ми завезли її до ветлікарні – там зробили щеплення, подбали навіть про стерилізацію.
Чудова, красива, здорова кицька, вік – 10-12 місяців. Тішимося нею, але водночас розуміємо: у домівці, біля люблячого серця, звісно ж, їй було б краще.
Ця інформація може зацікавити тих, хто, можливо, нещодавно втратив свого хатнього улюбленця й готовий заопікуватися новим…
Усім вдалого спокійного робочого тижня та щоб наші з вами «собачі» й «котячі» історії були лише щасливими…
Сергій Козак
