Приготував смачнючі голубці для тещі. Їй-бо! От це готую, а сам, нема-нема і прислухаюся, зачувши якийсь шиплячий різкий звук, чи не летить над моїм Києвом яка ракета, чи то просто машина на великій швидкості просвистала по трасі! (Суки!!! Натуральні ординські суки не дають Україні спокою!!!) Але я цілком пірнаю в готування страви. Бо ж колись, навіть моя авторська програма на TV, називалась «Кухонні пристрасті». Знаю одне, що будь яку справу, треба робити з природнім азартом, себто із щирим світлим бажанням. (Хай згинуть лаптєногі суки ордостану!!! )
А друзям розповім трошки чогось людського. В одній каструльці проварюю рис, в іншій– добрячу білу капустину. В моїй руках пожонглювалась пательня, в якій вже розігрівається золотава олія. А я міленько нарізаю цибульку, на терочці натираю соковиту моркву. Ще по ходу встигаю відігнати від робочого стола тещу, бо в такі запальні моменти кухонного екстазу, краще мені не перЕчити. Це небезпечно.
І от вже на пательні м’яко обсмажується цибулька з морквою, далі я додаю зо три ложки томатного соусу Лечо, а ще і зо три ложки жирної сметани. Посипаю усілякими спеціями, звісно до смаку солі. І уся ця смаженИна булькотить, парує і це мені нагадує ніби якусь гарячу магму, яка виривається з надр Землі, можливо з Пекла. (А Пекло давно чекає сук московітських!)
Далі, обриваю паруючі крижалочки з капустини, обрізаю на них грубі корінці і готую м’ясний міксований фарш з білесеньким рисом. За бажанням, на цьому етапі, можна додати до фаршу і мілко порізані грибочки. Правда, я на цей раз додав лише томатну пасту з базиліком і знову різноманітні прянощі. І звісно з пательні вивалюю у фарш всю просмажену перед тим, заправочку!!! Запах довкола мене витанцьовує дивовижний танець файфуристичної смакоти!
Хвацько, а разом з тим лагідно, я вкладаю диво-фарш в капустяні листочки. Ніби пеленаючи любе дитя, я ретельно скручую в трубочки листя з фаршом, обережно закутуючи обидва їх боки… І от на моїх очах відбувається народження українських голубців!
Новонароджених, тісненько, один до одного, я складаю в прогрітий казанчик, хлюпнувши на дно олії і встеливши листками капусти дно. Наталувавши їх в казанчик добренько, додаю зверху лаврового листя. А розігрівши на пательні ще трохи лечо, сметани і водички, заливаю усе це зверху. Прикриваю знову кількома капустяними листочками, закриваю кришку… І на невеликому вогні, вже за годинку, а то і менше — страва абсолютно готова. (Сукам-загарбникам нас не здолати. Ніколи!)
А я дістаю із казанчика паруючі, такі виблискуючі в соусі і такі пахучі голубці… Вже на тарілочці додаю на них сметану. Бо голубець без сметани, це все рівно, що келішок без горівки. Подаю ту смачнючу радість тещі, та й кажу — пригощайтеся!
Сергій Файфура
