Сьогодні багато хто поширює картинку з кулеметом «Максим» і підписом: «Якби в кожній хаті був кулемет, не було б Голодомору»…
Красиво і корисно.
Але трошки не відповідає реаліям саме того часу.
1. Після російсько-української війни, яка також мала елементи громадянської (отаман А проти отамана Б), зброя на руках була. Була вона на руках у селян, бо саме селяни становили велику частку всіх збройних формувань. Але не в кожній хаті, так. Проте навіть якби гвинтівку мала кожна п`ята сільська родина, на кожне село гнали добре озброєний підрозділ червоної армії. Тотальна пацифікація. Задушили силою, а сила у ворога була і є.
2. Не варто забувати про більшовиків на місцях. Так, по селах були щирі сиптатики комуністів. І по містах теж. Вони були при владі. Таким чином, збройний опір окремих спільнот не був би тією рушійною силою, яку було б підтримано. Тобто, це був би спротив поодиноких осіб та груп. І аж ніяк не тотальне повстання.
3. Опір російській більшовицькій агресії Україна, як держава, чинила 1917-1921 рр. Далі державність було знищено. Хіба що були якісь українські політичні установи в екзилі.
Таким чином, на початку 1930-тих збройний опір колективізації ніхто б не підтримав.
Висновок: красиві слова.
Проте у нас і зараз 73% дорослих виборців не проти підтримати щось на кшталт акції упокорення України з боку Росії. Власне, зараз це відбувається. Під орудою Зеленського і Слуг народу.
Андрій Кокотюха
