Суспільство

Коли пастирі полохливіші за вівці

Ось колись був вівчар, так вівчар! Й отара була не та! Слухняніша… Скажімо, Папа Римський Григорій ХІІІ видав був буллу 1582 року: відтепер слід жити за «його» календарем — григоріанським, і паства, піддана сьому пастуху – не перечила. Сумлінно щипала травичку, йдучи на кількаразове доїння за розпорядком Григорія ХІІІ.

Не те, що маємо нині у «вільно-незалежній» Україні в особі предстоятеля Православної церкви України Епіфанія з одного боку та верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава Шевчука. Сі два хлопаки майже ровесники, ще молоді, й обоє затяті вкраїнці (решту вітчизняних християнських пастирів не згадую, бо вони вже застарі для поступу і чину). А сі два хлопаки на силі, аби дати раду в своїх отарах.

Однак напередодні 25 грудня, коли слід було і тому, і іншому поставити питання руба: від сього року Різдво святкуємо і по земному, і як на Небі ведеться! Натомість сі двоє вівчариків побоялись звернутись до своїх отар з рішучим закликом, мовляв, досить жити за намовою відсталого «третього Риму».

Біда та й годі з такими пастирями, що страхаються більше, аніж полохливі вівці! Доїти їх – доять, і мають з них вовну та шкуру, подеколи й м’ясо, а щоби правильно направити у струнку (відгороджене місце в кошарі) – не сміють! Ото їм, неборакам, ні в кут, ні в двері…

Ярослав Орос

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.