Сьогодні, як і вчора, в Чернігові заходився падати дощ, хмари принесли грозу. Але зранку погода була хмарна, але не мокра. Тож сходила на Десну. Народу було обмаль, кілька сімей з дітлахами, кілька літніх чоловіків, а ще — качки та голуби, які з надією поглядали на мою торбу. Але їжі для них я не прихопила. Брала з собою книжку.
Трохи поплавала у доволі теплій воді, позасмагала та й додому, бо небо провіщало дощ.
Думала про те, що Чернігів — місто контрастів, де сучасне комфортно існує поряд з минулим. Варто лише звернути увагу або глянути вгору. Храмові споруди і телевежа, дев’ятиповерхівки, біля підніжжя яких притулилися будиночки, оздоблені дерев’яним мереживом…
161-й день війни і ілюзія нормального життя, яким намагаємось жити. Слава Україні!
Інеса Фтомова
